Допомога по Теле2, тарифи, питання

Форма випуску Паксил

Таблетки вкриті оболонкою

Упаковка Паксил

Фармакологічна дія Паксил

Паксил – антидепресивне. Виборчо блокує зворотне захоплення серотоніну, підвищує його концентрацію в синаптичній щілині та викликає антидепресивний ефект. Має низький афінітет до мускаринових холінергічних рецепторів, до альфа-1, альфа-2, бета-адренорецепторів, а також 5-НТ_1-подібним, 5-НТ_2-подібним і гістаміновим (H_1) рецепторам. Не порушує психомоторні функції і не потенціює пригнічуючу дію на них етанолу. Антидепресивний ефект проявляється через 7-14 днів систематичного прийому. З огляду на лікування спостерігається зменшення тривоги, депресії, нормалізація сну.

Показання Паксил

Депресія всіх типів, включаючи реактивну депресію, важку ендогенну депресію та депресію, що супроводжується тривогою (результати досліджень, у яких пацієнти отримували препарат протягом 1 року, показують, що він ефективний при профілактиці рецидивів депресії).
- Лікування (в т.ч. підтримуюча та профілактична терапія) обсесивно-компульсивного розладу (ОКР) у дорослих, а також у дітей та підлітків віком 7-17 років (доведено збереження ефективності препарату при лікуванні ДКР протягом принаймні 1 року) та при профілактиці рецидивів ДКР).
- Лікування (в т.ч. підтримуюча та профілактична терапія) панічного розладуз агорафобією та без неї (ефективність препарату зберігається протягом 1 року, запобігаючи рецидивам панічного розладу).
- Лікування (в т.ч. підтримуюча та профілактична терапія) соціальної фобії у дорослих, а також у дітей та підлітків віком 8-17 років (ефективність препарату зберігається при тривалому лікуванні цього розладу).
- Лікування (в т.ч. підтримуюча та профілактична терапія) генералізованого тривожного розладу (ефективність препарату зберігається при тривалому лікуванні цього розладу, запобігаючи рецидивам даного розладу).
- Лікування посттравматичного стресового розладу.

Протипоказання Паксил

Одночасний прийом інгібіторів МАО та період 14 днів після їх відміни (інгібітори МАО не можна призначати протягом 14 днів після закінчення лікування пароксетином).
- Одночасний прийом тіорідазину.
- Підвищена чутливість до пароксетину та інших компонентів препарату.

Застосування при вагітності та годуванні груддю Паксил

В експериментальних дослідженнях не виявлено тератогенної чи ембріотоксичної дії пароксетину. Дані про невелику кількість жінок, які приймали пароксетин при вагітності, свідчать про відсутність підвищеного ризику уроджених аномалій у новонароджених. Є повідомлення про передчасні пологи у жінок, які отримували під час вагітності пароксетин, проте причинно-наслідковий зв'язок із прийомом препарату не встановлено. Паксил не слід застосовувати при вагітності, за винятком випадків, коли потенційна користь лікування перевершує можливий ризик, пов'язаний із застосуванням препарату.
Необхідно спостерігати за станом здоров'я новонароджених, матері яких приймали пароксетин на пізніх термінах вагітності, оскільки є повідомлення про ускладнення у дітей (проте причинно-наслідковий зв'язок із прийомом препарату не встановлено). Описані респіраторний дистрес-синдром, ціаноз, апное, судомні напади, нестабільність температури, труднощі з годуванням, блювання, гіпоглікемія, артеріальна гіпер- або гіпотензія, гіперрефлексія, тремор, дратівливість, летаргія, постійний плач, сонливість. У деяких повідомленнях симптоми були описані як неонатальні прояви синдрому відміни. У більшості випадків описані ускладнення виникали відразу після пологів або незабаром після них (протягом 24 годин). Пароксетин у незначній кількості виділяється із грудним молоком. Тому не слід застосовувати препарат у період лактації, за винятком випадків, коли потенційна користь лікування перевершує можливий ризик, пов'язаний із застосуванням препарату.

Спосіб застосування та дози.

Всередину, вранці – по 20 мг. При недостатньому ефекті можливе збільшення дози на 10 мг на добу з інтервалом не менше ніж 1 тиждень (максимальна доза - 50 мг на добу). У літніх, виснажених хворих, а також при порушенні функції нирок та печінки початкова доза – 10 мг на добу, максимальна – 40 мг на добу.

Побічні дії Паксил

Сонливість або безсоння, тремор, нервозність, підвищена збудливість ЦНС, порушення концентрації уваги, емоційна лабільність, амнезія, запаморочення, парез акомодації, розширення зіниці, біль в очах, шум і біль у вухах, підвищення або зниження АТ, непритомність, тахікардія або бради порушення серцевої провідності та периферичного кровообігу, кашель, риніт, дипное, тахіпное, нудота, зниження апетиту, диспепсія, підвищення активності печінкових трансаміназ, стоматит, артралгія, артрит, дизурія, поліурія, нетримання сечі, затримка сечі, , порушення еякуляції, зниження лібідо та потенції, периферичні набряки, зниження або підвищення маси тіла, анемія, лейкопенія, алергічні реакції (свербіж, кропив'янка, озноб). Рідко - порушення мислення, акінезія, атаксія, судоми, галюцинації, гіперкінезія, маніакальні або параноїдальні реакції, делірій, ейфорія, великі епілептичні напади, агресивність, ністагм, ступор, аутизм, зниження гостроти зору, катаракта, кон'юнктивіт, , інфаркт міокарда, порушення мозкового кровообігу, порушення ритму серця, еозинофілія, лейкоцитоз, лімфоцитоз, моноцитоз, гематурія, нефроуролітіаз, порушення функції нирок, дерматит, вузлувата еритема, депігментація.

Паксил

Слід приймати з обережністю при нирковій та печінковій недостатності, закритокутовій глаукомі, гіперплазії передміхурової залози, маніях, серцевій патології, епілепсії, судомних станах, у поєднанні з електроімпульсною терапією, у пацієнтів, які отримують препарати, що підвищують ризик кровотечі, з факторами ризику. Під час лікування необхідно утримуватись від прийому алкогольних напоїв. З обережністю застосовувати під час роботи водіям транспортних засобівта людям, професія яких пов'язана з підвищеною концентрацією уваги. При різкій відміні – запаморочення, сенсорні порушення, розлад сну, збудження, тривога, нудота, пітливість. Слід бути обережними при призначенні в комплексі з препаратами літію. На час лікування слід утриматися від вживання етанолу.

Лікарська взаємодія Паксил

Індуктори мікросомального окиснення (фенобарбітал, фенітоїн) знижують концентрацію в крові та активність, інгібітори (циметидин) – збільшують. Підвищує рівень проциклідину у плазмі. Несумісний із інгібіторами МАО. Спільне призначення з непрямими антикоагулянтами може спричинити підвищену кровоточивість за незміненої величини протромбінового часу. Підсилює дію алкоголю.

Передозування Паксил

Наявна інформація про передозування пароксетином свідчить про широкий спектр безпеки.
Симптоми:посилення описаних вище побічних ефектів, блювання, розширення зіниць, лихоманка, зміна артеріального тиску, мимовільні м'язові скорочення, ажитація, тривога, тахікардія.
У пацієнтів зазвичай не розвиваються серйозні ускладнення навіть при разовому прийомі до 2 г пароксетину. У ряді випадків розвиваються кома та зміни на ЕЕГ, дуже рідко настає летальний кінець при поєднаному застосуванні пароксетину з психотропними препаратами або алкоголем.
Лікування:стандартні заходи, що застосовуються при передозуванні антидепресантів (промивання шлунка за допомогою штучного блювання, призначення 20-30 мг активованого вугілля кожні 4-6 годин протягом першої доби після передозування). Специфічний антидот невідомий. Показана підтримуюча терапія та контроль життєво важливих функцій організму.

Умови зберігання

Зберігати у сухому місці за температури не вище 30°.

В інтернет-аптеці Паксилможна купити з доставкою додому. Якість усіх товарів у нашій інтернет-аптеці, зокрема Паксил, проходять контроль якості товарів нашими перевіреними постачальниками. Купити Паксіл Ви зможете на нашому сайті, натиснувши на кнопку "Купити". Ми з радістю доставимо Вам Паксил абсолютно безкоштовно на будь-яку адресу, в межах зони нашої доставки.

Результат: нейтральний відгук

Веселий псих - ось на кого він вас перетворить

Переваги: ​​Недорогий, швидкий ефект

Неприродна життєрадісність, багато побічних, не лікує

Коли я була під цим препаратом, від мене люди кидалися просто. Він робить тебе ненормально життєрадісним, товариським, енергійним, веселим, от люди й думають, що ти або п'яна, або під наркотиками - настільки неприродною стає твоя поведінка. Так, всі думки про те, що непогано б зі даху зістрибнути скоріше, залишають тебе, але ж це просто жах! Сон взагалі мені ручкою помахав вже через чотири дні прийому, спала по три години, але ж почувала себе шикарно. У мене соціофобія, її лікувала. І ось через два тижні вже я тяглася до людей, як ненормальна, з усіма тягнуло побалакати, зайти до сусіда навіть, якого в обличчя навіть не знаю. Гаразд, нехай так, непогано ж так жити, скажете ви. Ось тільки тимчасовий ефект, препарат мене анітрохи не вилікував. Коли перестала приймати (через побічні ефекти, але про це потім), синдром скасування мене просто підкосив – одразу ніби батарейку з мене вийняли, стала апатичною, люди стали лякати ще сильніше, ніж раніше. А постійно на ньому сидіти загрожує, тому що у мене маса проблем з'явилася - судоми ночами, піт струмком просто лив, нічим не усуваються запори, тиск став скакати, зір погіршився на 1,5 діоптрію і багато чого ще. Тому я б не стала оспівувати Паксил, він хоч і допомагає, але тимчасово, і така допомога не дуже радує.

Результат: позитивний відгук

Дуже хороший препарат

Переваги: ​​Недорогий, ефективний препарат

Недоліки: не було

У мене двоюрідна сестра потрапила у важку життєву ситуацію, потрапила до рук ґвалтівнику. І на тлі цього у неї розвинулося ПТСР, було дуже її шкода, ми з нею майже ровесниці, разом ходили до школи та дуже дружили. Я знала, якою вона була до трагедії, і якою стала після. Відразу було видно, що людині потрібне лікування. З тихої спокійної дівчинки вона перетворилася на полохливого маленького звірка. Були жахливі істерики, в основному побачивши чоловіків, навіть хлопчики, діти, викликали в неї почуття жахливої ​​огиди. Могла просто почати кричати і стояти, як вкопана, а могла просто істерично засміятися і кинеться під машину. На прийом до лікаря ходила з тіткою я. Розповіли ситуацію. Нам порадили Паксіл. Він повинен був заспокоювати і приводити до тями. Ми ще довго думали, чи захоче сестра приймати пігулки, бо не хотіли зайвий раз істерики чути. І від їжі вона відмовлялася більшу частину дня. Ось тільки компоти та соки. Тому перші пігулки ми підмішали в сік. Відразу вона дуже довго спала, після сну попросила поїсти вже сама. Ось другу пігулку тітка кинула в суп. Після їжі сестра навіть відчинила вікно і дозволила зайти мені та мамі до кімнати. Користуючись вже нагодою, тітка навіть примудрилася змінити ліжко на ліжку, поки сестра просто стояла і дивилася у вікно. Я не знаю правда всіх тонкощів лікування подальшого, тому що мені треба було виїхати на навчання, але я думаю що препарат ефективний, тому що через пару днів сестра мені зателефонувала і захотіла вийти зі мною погуляти, коли я приїду на вихідні.

Результат: нейтральний відгук

Допомагає, але є побічний ефект

Переваги: ​​Тимчасово допомагає

Недоліки: Дорого, є побічні ефекти

Ніколи раніше не думала, що в цьому житті мені знадобляться антидепресанти, бо за своєю натурою я дуже сильна людина. Але виявляється, у таких людей теж бувають стреси, зриви тощо. Так сталося і зі мною, коли обсяг проблем просто зашкалював з усіх боків. Звернулась до лікаря, бо вже почали відвідувати голову не зовсім здорові думки. Той у свою чергу приписав Паксил, який в принципі пережити все мені допоміг, спати стала спокійно, думки прийшли в порядок, але кинути пити ці таблетки виявилося важко. На той момент сильно боліла і крутилася голова, що й думати було важко. Дійшла висновку, що краще обходитися без них.

Результат: позитивний відгук

Мені дуже сподобався

Переваги: ​​Ціна, швидкий результат, не викликає суїцидальних думок, не викликає сонливості

Недоліки: Можливі побічні ефекти

Цей антидепресант відрізняється від усіх, якими я лікувалася раніше. Він і коштує дешевше (набагато!), І діє м'якше. Якщо від попереднього препарату в перші тижні мені хотілося якнайшвидше з життя піти, то тут навпаки, всі суїцидальні думки за два тижні просто розсмокталися. При цьому в овоч я не перетворилася - можна його навіть вдень приймати, не буде поганої думки і плутаних думок, голова дуже ясна, спати або лежати не хочеться. Паксіл якось дуже багато сил дає, ніби енергетик для мозку і емоцій - якщо я була дуже млявою до цього і ні на що не реагувала, то через три тижні приблизно захотілося вже вставати, бігати, робити різні справи і спілкуватися. ефект дуже швидкий - пила лише два місяці, вилікувалась повністю. Тільки як завжди буває, низька ціна - ознака великої кількості побічних ефектів. Але стосуються вони не психоемоційного стану, а саме фізичного - тобто, дуже сильна пити хочеться ночами, у мене набряки були по всьому тілу, тремор у перші тижні, нив шлунок, загострився панкреатит, голова хворіла дуже сильно, апетит начебто відбило. Але суттєвої шкоди так і не отримала, так що дуже непоганий препарат.

Результат: нейтральний відгук

Викликає звикання

Переваги: ​​допомагає, але не надовго

Недоліки: апатія, сонливість. звикання

Дуже часто у мене трапляється депресія. Подруга порадила препарат паксил. Продається в аптеках в упаковках 30 таблеток. Спочатку я почала помічати поліпшення, але пізніше у мене з'явилася незрозуміла агресія, апатія і страшенно хотілося спати. Також з'явився жахливий апетит, і я почала одужувати. Але препарат я продовжила приймати, потім я зрозуміла, що препарат вже не діє, довелося замінити на інший. В принципі препарат дієвий, але через побічні ефекти і звикання повторно приймати препарат не буду. Після закінчення прийому вага повернулася в норму. Є дешевші аналоги. Рекомендувати не можу.

Паксил є одним з найбільш поширених антидепресантів. Відгуки про препарат серед пацієнтів та лікарів найрізноманітніші. Свою популярність даний засібзаслужило здатністю справлятися з різними тривожними, стресовими станами, фобіями та панічними атаками. Препарат не викликає сонливості, перепадів тиску, порушень сну, пригнічення мозкової активності, що особливо важливо для працюючих та активних пацієнтів.

Розглянемо відгуки пацієнтів та лікарів щодо застосування даного препарату в лікуванні різних тривожно-депресивних розладів.

Відгуки пацієнтів

«Мені призначали курс лікування Паксилом. Лікар відразу ж попередив про можливі побічні ефекти. Починала лікування з 10 мг на добу.

Перший день терапії виявився невинним. Однак наступні 5-6 днів відчувала якесь дивне почуття усунення будинку, на вулиці і навіть на роботі. Це мене, звичайно ж, насторожило, проте лікар сказав, що це такий період адаптації, і його треба зазнати. З другого тижня лікування дозу препарату було призначено 20 мг. На мій подив, підвищення дози препарату не тільки не викликало неприємних відчуттів, а навіть усунуло легку нудоту, яка спостерігалася після прийому 10 мг у попередні дні. З підвищенням дози почуття відстороненості зникло, якийсь час навіть спостерігалася невелика ейфорія. П'ю препарат уже третій місяць. Почуваюся чудово».

Олена

«Я лікувалась Паксилом від депресії десь близько 3 років. Декілька разів намагалася кинути прийом таблеток, проте щоразу симптоми відновлювалися вже на 3-й день. Почуваюся наркоманкою. Проте краще це, ніж те, від чого починала лікування».

Ірина

«Мені призначили Паксіл два тижні тому. Переноситься препарат як добре, але дуже боюся, що буде звикання. Проте лікар каже, що скасування препарату не принесе мені жодних незручностей за дотримання всіх його рекомендацій».

Оксана

«Лікування Паксилом було ефективним для мене, проте синдром відміни перекреслює всі переваги цього препарату. Дуже важко і довго скасовувала його. Думаю, краще обходитися іншими препаратами, які не викликають такого звикання».

Олена

Звичайно ж, начитавшись різних відгуків про Паксилу (часто досить невтішних), дуже рознервувалась. Готова навіть була нападати на лікаря з претензіями щодо призначення цього препарату. Проте на ранок взяла себе до рук. Лікар пояснила, що засіб є дуже ефективним, проте вимагає обережності у дотриманні правил призначення та скасування. Справді, якихось неприємних симптомів, незважаючи на свої побоювання, я так і не відчула. А ось покращення загального стану було помітне вже на третьому тижні лікування».

Лілія

«Мені призначили приймати Паксил по 20 мг на добу. Перші два дні намагалася якось терпіти, але на третій день вирішила, що приймати його більше не буду. Була сильна слабкість, нудота, кілька разів навіть блювота, запаморочення. На мене, краще перебувати в стані депресії, ніж лікуватися такими препаратами».

Наталя

«Кілька років тому мені також приписали Паксіл. Дозу підвищували поступово з 10 мг на 20 мг через тиждень. Скасовували також поступово. Курс лікування тривав 9 місяців. Перші два тижні було відчуття легкого нездужання, але невдовзі все минулося. Жодного синдрому відміни наприкінці курсу не спостерігала. Щодо ефективності можу сказати лише позитивне. Мені знову захотілося жити та радіти життю. Бувають ситуації, коли варто звернутися по допомогу до фахівців, а не намагатися самому впоратися із проблемою».

Юлія

« Паксил знайомий мені вже кілька років. Цей препарат колись брала моя мама. Після низки неприємностей і стресів мені теж довелося почати прийом цього засобу. Спочатку я намагалася обійтися лише консультаціями психотерапевта, проте без лікарських препаратів все ж таки не обійшлося. Звичайно, я дещо переймалася тим, що від прийому Паксилу можуть розвиватися певні побічні ефекти і навіть залежність. Проте якихось неприємних симптомів від лікування я не помічала. 7 місяців лікування повернули мене до життя. Тепер про свою колишню депресію практично забула. Препарат ефективний і добре переноситься.

Аліна

«Прийом Паксила у мене асоціюється з найнеприємнішими спогадами. Приймала я його п'ять днів. Мені здається, що якщо до лікування у мене були якісь психічні порушення, то під час прийому цих таблеток симптоми тільки посилилися. Для себе вирішила раз і назавжди, що антидепресанти не прийматиму, як би погано мені не було».

Надія

«Паксил мені призначали для лікування післяпологової депресії. Курс лікування становив близько 10 місяців. Поступово дозу збільшили до 30 мг, потім знижували. Ефектом задоволена, переноситься це лікарський засіб нормально. Якихось серйозних побічних ефектів не спостерігала».

Таїсія

«Паксил призначали мені після автомобільної аварії. Варто зазначити, що після цієї події у моєму житті багато чого змінилося. А відновлення організму виявилося важчим у психічному плані, ніж у фізичному. Антидепресанти мені було призначено не відразу. Спочатку я думала, що сама впораюся зі стресом.

Проте час минав, а ситуація лише посилювалася. Мучило безсоння, коли засинало, виникали кошмари. Ходити вулицею сама страшенно боялася, нічого мене не тішило. Після призначення Паксила близько двох тижнів зазнавала деякого дискомфорту, пов'язаного з легкою нудотою, слабкістю, запамороченням. Проте з початком третього тижня лікування все пройшло. Варто зазначити, що, крім Паксила, мені були призначені й інші препарати. Лікування тривало 12 місяців. Зараз почуваюся чудово, про колишні проблеми навіть не згадую».

Марина

Відгуки лікарів

«Антидепресанти повинні призначатися лише в крайніх випадках. Вважаю, що починати лікування тривожно-депресивних розладів слід із регулярних консультацій психотерапевта. Лише за їхньої неефективності можна розглядати можливість застосування антидепресантів».

Ганна

«Паксил є справжнім порятунком для пацієнтів, які перебувають у стані депресії. Особливу ефективність препарату хотілося б відзначити за наявності у хворих на суїцидальні схильності. Препарат чудово справляється з різними видамипсихічних розладів навіть за неефективності інших медикаментозних засобів. Досить часто, за необхідності призначення пацієнтам антидепресанту, зупиняю свій вибір на Паксилі».

Інна

« Препарат Паксил заслужив довіру серед багатьох лікарів завдяки своїй доступності та високій ефективності. При дотриманні правильного режиму дозування препарату на початку та в кінці лікування, переносимість препарату досить хороша. Побічні ефекти або передозування зустрічаються дуже рідко. За наявності у хворого панічних атак, волію поєднувати Паксил із ноотропними препаратами».

Лідія

«Паксил – один із небагатьох антидепресантів, які не надають на пацієнта снодійної дії. Також засіб не пригнічує діяльність мозку. Таким чином, Паксіл підходить для лікування пацієнта, який змушений продовжувати працювати, незважаючи на початок лікування. Ще однією позитивною властивістю препарату є відсутність його впливу на частоту серцевих скорочень та показники артеріального тиску».

Віталій

«Паксил є відмінним препаратом для лікування тривожних станів і депресій. Проте проблема використання Паксилу у лікуванні таких пацієнтів полягає у неправильному його призначенні. Багато лікарів, у зв'язку з відсутністю в практиці регулярного застосування Паксилу, не знають, як правильно титрувати препарат на початку і в кінці курсу лікування (починається лікування з четвертинки таблетки з поступовим переходом на цілу). Також для зниження ймовірності розвитку побічних ефектів від Паксилу призначаються транквілізатори (бензодіазепінового ряду). З другого тижня такого лікування Паксіл можна застосовувати самостійно».

Дмитро

«Препарат хороший, за необхідності призначення антидепресанту вибираю саме його. Багато пацієнтів бояться звикання до препарату та синдрому відміни. Проте хотілося б прояснити ситуацію.

Звикання до цього препарату немає. Усе неприємні симптоми, які виникають при відміні Паксилу, пов'язані з тим, що порушення в організмі не усунулися повністю, а лише тимчасово були усунені дія препарату. Паксил лише тимчасово усуває ознаки психічного порушення. Однак у разі серйозних порушенькрім нього потрібне призначення інших медикаментозних засобів, наприклад, гомеопатичних препаратів».

Валентина

«Препарат Паксил призначаю своїм пацієнтам дуже рідко. Вважаю за краще обходитися консультаціями психолога та призначенням фітопрепаратів. При неефективності цих заходів спрямовую пацієнта на лікування у психотерапевта».

Євгенія

«Паксил чудовий лікарський засіб для ліквідації проявів тривожних та депресивних станів. Проте, варто враховувати, що за наявності серйозних психічних порушень потрібен комплексний підхід до лікування хворого. При дотриманні рекомендацій щодо підбору індивідуальної ефективної дози препарату Паксил надає відмінний протитривожний засіб».

У цій статті можна ознайомитись з інструкцією із застосування лікарського препарату Паксил. Представлені відгуки відвідувачів сайту - споживачів цих ліків, а також думки лікарів фахівців з використання Паксилу у своїй практиці. Велике прохання активніше додавати свої відгуки про препарат: допомогли або не допомогли ліки позбавитися захворювання, які спостерігалися ускладнення та побічні ефекти, можливо не заявлені виробником в анотації. Аналоги Паксилу за наявності наявних структурних аналогів. Використання для лікування депресії та фобій у дорослих, дітей, а також при вагітності та годуванні груддю. Склад та взаємодія препарату з алкоголем.

Паксил- це потужний та селективний інгібітор зворотного захоплення 5-гідрокситриптаміну (5-НТ, серотонін). Вважають, що його антидепресивна активність та ефективність при лікуванні обсесивно-компульсивного (ОКР) та панічного розладу обумовлена ​​специфічним пригніченням зворотного захоплення серотоніну в нейронах головного мозку.

За своєю хімічною будовою пароксетин (діюча речовина препарату Паксил) відрізняється від трициклічних, тетрациклічних та інших відомих антидепресантів.

Пароксетин має слабкий афінітет до мускаринових холінергічних рецепторів, а дослідження на тваринах показали, що він має лише слабкі антихолінергічні властивості.

Відповідно до виборчої дії пароксетину, дослідження показали, що він, на відміну від трициклічних антидепресантів, має слабкий афінітет до альфа1-, альфа2- та бета-адренорецепторів, а також до допамінових (D2), 5-HT1-подібних, 5НТ2- та гістамінових (H1) рецепторів. Ця відсутність взаємодії з постсинаптичними рецепторами підтверджується результатами досліджень, які продемонстрували відсутність у пароксетину здатності пригнічувати ЦНС та спричиняти артеріальну гіпотензію.

Фармакодинамічні ефекти

Паксил не порушує психомоторні функції та не посилює гнітючої дії етанолу (алкоголю) на ЦНС.

Як і інші селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, пароксетин спричиняє симптоми надмірної стимуляції 5-НТ-рецепторів при введенні тварин, які раніше отримували інгібітори МАО або триптофан. Дослідження поведінки та змін ЕЕГ продемонстрували, що пароксетин викликає слабкі активуючі ефекти у дозах, що перевищують ті, які потрібні для інгібування зворотного захоплення серотоніну. За своєю природою його активуючі властивості не є "амфетаміноподібними".

Дослідження на тваринах показали, що пароксетин не впливає на серцево-судинну систему.

У здорових осіб пароксетин не викликає клінічно значущих змін АТ, ЧСС та ЕКГ.

Дослідження показали, що, на відміну від антидепресантів, які пригнічують зворотне захоплення норадреналіну, Паксил має набагато меншу здатність пригнічувати антигіпертензивні ефекти гуанетидину.

склад

Пароксетину гідрохлориду гемігідрат (Пароксетин) + допоміжні речовини.

Фармакокінетика

Після внутрішнього прийому Паксил добре абсорбується і піддається метаболізму першого проходження. Внаслідок метаболізму першого проходження, в системний кровотік надходить менша кількість пароксетину, ніж те, що абсорбується із ШКТ. У міру збільшення кількості пароксетину в організмі при одноразовому прийомі великих доз або при багаторазовому прийомі звичайних доз відбувається часткове насичення метаболічного шляху першого проходження та зменшується кліренс пароксетину із плазми. Це призводить до непропорційного підвищення концентрацій пароксетину у плазмі. Тому його фармакокінетичні параметри не є стабільними, наслідком чого є нелінійна кінетика. Слід зазначити, однак, що нелінійність зазвичай виражена слабко і спостерігається лише у тих пацієнтів, у яких на фоні прийому низьких доз препарату у плазмі досягаються низькі рівні пароксетину. Стабільні концентрації у плазмі досягаються через 7-14 днів після початку лікування пароксетином. його фармакокінетичні параметри, швидше за все, не змінюються під час тривалої терапії.

Пароксетин широко розподіляється в тканинах, і фармакокінетичні розрахунки показують, що в плазмі залишається лише 1% від кількості пароксетину, що присутній в організмі. У терапевтичних концентраціях приблизно 95% пароксетину, що знаходиться в плазмі, пов'язано з білками.

Встановлено, що пароксетин у невеликих кількостях проникає у грудне молоко жінок, а також у ембріони та плоди лабораторних тварин.

Головними метаболітами пароксетину є полярні та кон'юговані продукти окислення та метилювання, які легко елімінуються з організму. Враховуючи відносну відсутність цих метаболітів фармакологічної активності, можна стверджувати, що вони не впливають на терапевтичні ефекти пароксетину.

Метаболізм не погіршує здатність пароксетину вибірково інгібувати зворотне захоплення серотоніну.

З сечею у вигляді незміненого пароксетину екскретується менше 2% прийнятої дози, тоді як екскреція метаболітів досягає 64% від дози. Близько 36% дози екскретується з фекаліями, ймовірно потрапляючи в нього з жовчю; екскреція з калом незміненого пароксетину становить менше ніж 1% дози. Таким чином, пароксетин елімінується майже повністю за допомогою метаболізму.

Екскреція метаболітів має двофазний характер: спочатку є результатом метаболізму першого проходження, потім контролюється системною елімінацією пароксетину.

Показання

• депресія (всіх типів, включаючи реактивну та тяжку депресію, а також депресію, що супроводжується тривогою);
• рекурентний депресивний розлад;
• обсесивно-компульсивний розлад;
• панічне розлад;
• агорафобія;
• соціальна фобія;
• генералізоване тривожне розлад;
• посттравматичний стресовий розлад.

Форми випуску

Пігулки, вкриті оболонкою 20 мг.

Інструкція із застосування та режим дозування

Депресія

Рекомендована доза у дорослих становить 20 мг на добу. При необхідності залежно від терапевтичного ефекту добова доза може збільшуватись щотижня на 10 мг на добу до максимальної дози 50 мг на добу. Як і при лікуванні будь-якими антидепресантами, слід оцінювати ефективність терапії та за необхідності коригувати дозу пароксетину через 2-3 тижні після початку лікування та надалі залежно від клінічних показань.

Для усунення депресивних симптомів і запобігання рецидивів необхідно дотримуватися адекватної тривалості купуючої та підтримуючої терапії. Цей період може становити кілька місяців.

Обсесивно-компульсивний розлад

Рекомендована доза становить 40 мг на добу. Лікування починають із дози 20 мг на добу, яку можна щотижня підвищувати на 10 мг на добу. При необхідності доза може бути збільшена до 60 мг на добу. Необхідно дотримуватись адекватної тривалості терапії (кілька місяців і довше).

Панічний розлад

Рекомендована доза дорівнює 40 мг на добу. Лікування пацієнтів слід розпочинати з дози 10 мг на добу та щотижня підвищувати дозу на 10 мг на добу, орієнтуючись на клінічний ефект. При необхідності доза може бути збільшена до 60 мг на добу. Низька початкова доза рекомендується для мінімізації можливого посилення симптоматики панічного розладу, що може виникати на початку лікування будь-якими антидепресантами. Необхідно дотримуватися адекватних термінів терапії (кілька місяців і довше).

Генералізований тривожний розлад

Посттравматичний стресовий розлад

Скасування Паксилу

Як і при лікуванні іншими психотропними препаратами, слід уникати різкої відміни пароксетину.

Може бути рекомендована наступна схема скасування: зниження добової дозина 10 мг на тиждень; після досягнення дози 20 мг на добу. пацієнти продовжують приймати цю дозу протягом 1 тижня, і лише після цього препарат скасовують повністю. Якщо симптоми відміни розвиваються під час зниження дози або після відміни препарату, доцільно відновити прийом раніше призначеної дози. Надалі лікар може продовжити зниження дози, але повільніше.

Окремі групи пацієнтів

У пацієнтів похилого віку концентрації пароксетину в плазмі можуть бути підвищені, проте діапазон його концентрацій у плазмі збігається з такими у молодших пацієнтів. У даній категорії пацієнтів терапію слід починати з дози, рекомендованої для дорослих, яка може бути підвищена до 40 мг на добу.

Концентрації пароксетину в плазмі підвищені у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (КК менше 30 мл/хв) та у пацієнтів з порушеною функцією печінки. Таким пацієнтам слід призначати дози препарату, що знаходяться у нижній частині діапазону терапевтичних доз.

Застосування Паксилу у дітей та підлітків (менше 18 років) протипоказане.

Побічна дія

• аномальна кровотеча, переважно крововилив у шкіру та слизові оболонки (найчастіше - синці);
• тромбоцитопенія;
• алергічні реакції (включаючи кропив'янку та ангіоневротичний набряк);
• синдром порушення секреції антидіуретичного гормону;
• зниження апетиту;
• підвищення рівня холестерину;
• сонливість;
• безсоння;
• незвичайні сновидіння (включаючи кошмарні сновидіння);
• сплутаність свідомості;
• галюцинації;
• маніакальні реакції;
• запаморочення;
• тремор;
• головний біль;
• судоми;
• серотоніновий синдром (симптоми можуть включати ажитацію, сплутаність свідомості, посилене потовиділення, галюцинації, гіперрефлексію, міоклонус, тахікардію з тремтінням і тремор);
• нечіткість зору;
• гостра глаукома;
• синусова тахікардія;
• постуральна гіпотонія;
• позіхання;
• нудота блювота;
• запор;
• діарея;
• сухість в роті;
• шлунково-кишкова кровотеча;
• гепатит;
• пітливість;
• шкірні висипання;
• реакції фоточутливості;
• тяжкі шкірні реакції (включаючи поліморфну ​​еритему, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз);
• затримка сечовипускання;
• нетримання сечі;
• сексуальна дисфункція;
• гіперпролактинемія/галакторея;
• астенія;
• збільшення маси тіла;
• периферичні набряки.

Протипоказання

• поєднане застосування Паксилу з інгібіторами МАО та метиленовим синім. Пароксетин не слід застосовувати одночасно з інгібіторами МАО або протягом 2 тижнів після їх відміни. Інгібітори МАО не можна призначати протягом 2 тижнів після закінчення лікування пароксетином;
• поєднане застосування з тіорідазином. Пароксетин не слід призначати в комбінації з тіоридазином, оскільки, як і інші препарати, що пригнічують активність печінкового ферменту CYP450 2D6, пароксетин може підвищувати концентрації тіоридазину в плазмі, що може призвести до подовження інтервалу QT і пов'язаної з цим аритмії. ) та раптової смерті;
• поєднане застосування з пимозидом;
• застосування у дітей та підлітків молодше 18 років. Контрольовані клінічні дослідження пароксетину при лікуванні депресії у дітей та підлітків не довели його ефективності, тому препарат не показаний для лікування зазначеної вікової групи. Безпека та ефективність пароксетину не вивчалися при застосуванні у пацієнтів молодшої вікової категорії (менше 7 років);
• підвищена чутливість до пароксетину та інших компонентів препарату.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Дослідження на тваринах не виявили у Паксилу тератогенної або виборчої ембріотоксичної активності.

Останні епідеміологічні дослідження результатів вагітності при прийомі антидепресантів у першому триместрі виявили збільшення ризику вроджених аномалій, зокрема серцево-судинної системи (наприклад, дефекти міжшлуночкової та міжпередсердної перегородок), пов'язаних із прийомом пароксетину. За даними дефектів серцево-судинної системи при застосуванні пароксетину під час вагітності приблизно дорівнює 1/50, тоді як очікувана зустрічальність таких дефектів у загальній популяції приблизно дорівнює 1/100 новонароджених. При призначенні пароксетину необхідно розглянути можливість альтернативного лікуванняу вагітних та плануючих вагітність жінок. Є повідомлення про передчасні пологи у жінок, які отримували під час вагітності пароксетин або інші препарати групи СІЗЗС, проте причинно-наслідковий зв'язок між цими препаратами та передчасними пологами не встановлено. Пароксетин не слід застосовувати під час вагітності, якщо його потенційна користь не перевищує ризику. Необхідно особливо уважно спостерігати за станом здоров'я тих новонароджених, матері яких приймали пароксетин на пізніх термінах вагітності, оскільки є повідомлення про ускладнення у новонароджених, які зазнавали дії пароксетину або інших препаратів групи СІОЗС у третьому триместрі вагітності. Слід зазначити, однак, що і в даному випадку причинно-наслідковий зв'язок між згаданими ускладненнями медикаментозною терапієюне встановлена. Описані клінічні ускладнення включали: респіраторний дистрес-синдром, ціаноз, апное, судомні напади, нестабільність температури, труднощі з годуванням, блювання, гіпоглікемію, артеріальну гіпертензію, гіпотензію, гіперрефлексію, тремор, тремтіння, нервову збудливість, раздраж, раздраж . У деяких повідомленнях симптоми були описані як неонатальні прояви синдрому відміни. У більшості випадків описані ускладнення виникали відразу після пологів або незабаром після них.< 24 ч). По данным эпидемиологических исследований прием препаратов группы СИОЗС (включая пароксетин) на поздних сроках беременности сопряжен с увеличением риска развития персистирующей легочной гипертензии новорожденных. Повышенный риск наблюдается у детей, рожденных от матерей, принимавших СИОЗС на поздних сроках беременности, в 4-5 раз превышает наблюдаемый в общей популяции (1-2 на 1000 случаев беременности).

У грудне молоко проникають незначні кількості паксилу. Тим не менш, пароксетин не слід приймати під час грудного вигодовування, за винятком тих випадків, коли його користь для матері перевищує потенційні ризики для дитини.

Фертильність

СІЗЗЗ (включаючи пароксетин) можуть впливати на якість насіннєвої рідини. Цей ефект оборотний після відміни препарату. Зміна властивостей сперми можуть спричинити порушення фертильності.

Застосування у пацієнтів похилого віку

У пацієнтів похилого віку лікування слід розпочинати з дози для дорослих, надалі доза може бути збільшена до 40 мг на добу.

Застосування у дітей

Лікування антидепресантами дітей та підлітків з великим депресивним розладом та іншими психічними захворюваннями, асоційовано з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок та суїцидальної поведінки

У клінічних випробуваннях небажані явища, пов'язані з суїцидальністю (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) та ворожістю (переважно агресія, девіантна поведінка та гнів), частіше спостерігалися у дітей та підлітків, які отримували пароксетин, ніж у тих пацієнтів цієї вікової групи, які отримували плацбо. В даний час немає даних про довгострокову безпеку пароксетину для дітей та підлітків, які стосувалися б впливу препарату на ріст, дозрівання, когнітивний та поведінковий розвиток.

особливі вказівки

Клінічне погіршення та суїцидальний ризик у дорослих

Молоді пацієнти, що особливо страждають на великий депресивний розлад, можуть бути піддані підвищеному ризику виникнення суїцидальної поведінки під час терапії пароксетином. Аналіз проведених плацебо-контрольованих досліджень у дорослих, які страждають на психічні захворювання, свідчить про збільшення частоти суїцидальної поведінки у молодих пацієнтів (у віці 18-24 років) на фоні прийому пароксетину в порівнянні з групою плацебо (2.19% до 0.92% відповідно), хоча ця різниця не вважається статистично значущою. У пацієнтів старших вікових груп (від 25 до 64 років та старше 65 років) збільшення частоти суїцидальної поведінки не спостерігалося. У дорослих всіх вікових груп, які страждають на великий депресивний розлад, спостерігалося статистично значуще збільшення випадків суїцидальної поведінки на фоні лікування пароксетином у порівнянні з групою плацебо (зустрічність суїцидальних спроб: 0.32% до 0.05% відповідно). Однак більшість із цих випадків на тлі прийому пароксетину (8 з 11) було зареєстровано у молодих пацієнтів віком від 18-30 років. Дані, отримані в дослідженні у пацієнтів з великим депресивним розладом, можуть свідчити про збільшення частоти випадків суїцидальної поведінки у пацієнтів молодше 24 років, які страждають на різні психічні розлади. У пацієнтів з депресією загострення симптомів цього розладу та/або поява суїцидальних думок та суїцидальної поведінки (суїцидальність) можуть спостерігатися незалежно від того, чи отримують вони антидепресанти. Цей ризик зберігається доти, доки буде досягнуто виражена ремісія. Поліпшення стану пацієнта може бути відсутнім у перші тижні лікування і більше, і тому за пацієнтом необхідно уважно спостерігати для своєчасного виявлення клінічного загострення та суїцидальності, особливо на початку курсу лікування, а також у періоди зміни доз, чи то їх збільшення чи зменшення. Клінічний досвід застосування всіх антидепресантів показує, що ризик суїциду може збільшуватись на ранніх стадіях одужання.

Інші психічні розлади, Для лікування яких використовують пароксетин, теж можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком суїцидальної поведінки. Крім того, ці розлади можуть являти собою коморбідні стани, що супроводжують великий депресивний розлад. Тому при лікуванні пацієнтів, які страждають на інші психічні порушення, слід дотримуватися тих же запобіжних заходів, що і при лікуванні великого депресивного розладу.

Найбільший ризик суїцидальних думок або суїцидальних спроб наражаються на пацієнтів, які мають в анамнезі суїцидальну поведінку або суїцидальні думки, пацієнти молодого віку, а також пацієнти з вираженими суїцидальними думками до початку лікування, і тому всім їм необхідно приділяти особливу увагу під час лікування. Пацієнтів (і тих, хто їх доглядає) потрібно попередити про необхідність стежити за погіршенням їх стану та/або появою суїцидальних думок/суїцидальної поведінки або думок про заподіяння собі шкоди під час всього курсу лікування, особливо на початку лікування, під час зміни дози препарату (Збільшення та зниження). У разі виникнення цих симптомів необхідно негайно звернутися по медичну допомогу.

Необхідно пам'ятати, що такі симптоми як ажитація, акатизія або манія можуть бути пов'язані з основним захворюванням або бути наслідком терапії, що застосовується. При виникненні симптомів клінічного погіршення (включаючи нові симптоми) та/або суїцидальних думок/поведінки, особливо при раптовій їх появі, наростанні тяжкості проявів, або в тому випадку, якщо вони не були частиною попереднього симптомокомплексу у даного пацієнта, необхідно переглянути режим терапії відміни препарату.

Акатізія

Зрідка лікування пароксетином або іншим препаратом групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗЗ) супроводжується виникненням акатизії, яка проявляється почуттям внутрішнього занепокоєння та психомоторного збудження, коли пацієнт не може спокійно сидіти або стояти; при акатизії пацієнт зазвичай відчуває суб'єктивний дискомфорт. Ймовірність виникнення акатизії найвища у перші кілька тижнів лікування.

Серотоніновий синдром/злоякісний нейролептичний синдром

У поодиноких випадках на фоні лікування пароксетином може виникнути серотоніновий синдром або симптоматика подібна до злоякісного нейролептичного синдрому, особливо якщо пароксетин використовують у комбінації з іншими серотонінергічними препаратами та/або нейролептиками. Ці синдроми становлять потенційну загрозу життю, і тому лікування пароксетином необхідно припинити, у разі їх виникнення (вони характеризуються групами таких симптомів, як гіпертермія, м'язова ригідність, міоклонус, вегетативні розлади з можливими швидкими змінами показників життєво-важливих функцій, зміни психічного статусу сплутаність свідомості, дратівливість, вкрай важку ажитацію, що прогресує до делірію та коми), і почати підтримуючу симптоматичну терапію. Пароксетин не повинен призначатися в комбінації з попередниками серотоніну (такими як L-триптофан, окситриптан) у зв'язку з ризиком розвитку серотонінергічного синдрому.

Манія та біполярний розлад

Великий депресивний епізод може бути початковим проявом біполярного розладу. Прийнято вважати (хоча це й не доведено контрольованими клінічними випробуваннями), що лікування такого епізоду одним тільки антидепресантом може збільшити ймовірність прискореного розвитку змішаного/маніакального епізоду у пацієнтів, які схильні до ризику виникнення біполярного розладу. Перед початком лікування антидепресантом необхідно провести ретельний скринінг для оцінки ризику виникнення даного пацієнта біполярного розладу; такий скринінг повинен включати збір детального психіатричного анамнезу, включаючи дані про наявність у сім'ї випадків суїциду, біполярного розладу та депресії. Пароксетин не зареєстрований для лікування депресивного епізоду у межах біполярного розладу. Пароксетин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі манію.

Інгібітори МАО

Лікування пароксетином слід починати обережно не раніше як через 2 тижні після припинення терапії інгібіторами МАО; дозу пароксетину слід підвищувати поступово до досягнення оптимального терапевтичного ефекту.

Порушення функції нирок або печінки

Епілепсія

Як і інші антидепресанти, пароксетин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з епілепсією.

Судомні напади

Частота судомних нападів у пацієнтів, які приймають пароксетин, не перевищує 0.1%. У разі виникнення судомного нападу лікування пароксетином слід припинити.

Електросудомна терапія

Є лише обмежений досвід одночасного застосування пароксетину та електросудомної терапії.

Глаукома

Як і інші препарати групи СІЗЗЗ, пароксетин викликає мідріаз, і його необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів із закритокутовою глаукомою.

Гіпонатріємія

При лікуванні пароксетином гіпонатріємія виникає рідко і переважно у пацієнтів похилого віку і нівелюється після відміни пароксетину.

Кровотечі

Повідомлялося про крововилив у шкіру та слизові оболонки (включаючи шлунково-кишкові кровотечі) у пацієнтів на фоні прийому пароксетину. Тому пароксетин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які одночасно отримують препарати, що підвищують ризик кровотеч, у пацієнтів із відомою схильністю до кровотеч та у пацієнтів із захворюваннями, що схильні до кровотеч.

Захворювання серця

При лікуванні пацієнтів із захворюваннями серця слід дотримуватися звичайних запобіжних заходів.

Симптоми, які можуть виникати при припиненні лікування пароксетином у дорослих

В результаті клінічних досліджень у дорослих зустрічальність небажаних явищ при відміні пароксетину становила 30%, тоді як зустрічаність небажаних явищ у групі плацебо становила 20%.

Описано такі симптоми відміни, як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезії, відчуття удару) електричним струмомі шум у вухах), порушення сну (включаючи яскраві сни), ажитація або тривога, нудота, тремор, сплутаність свідомості, пітливість, головний біль та діарея. Зазвичай ці симптоми виражені слабо або помірно, але деякі пацієнти можуть бути важкими. Зазвичай вони виникають у перші кілька днів після відміни препарату, однак у поодиноких випадках виникають у пацієнтів, які випадково пропустили прийом лише однієї дози. Як правило, ці симптоми проходять спонтанно та зникають протягом 2 тижнів, але у деяких пацієнтів вони можуть тривати набагато довше (2-3 місяці та більше). Рекомендується знижувати дозу пароксетину поступово протягом декількох тижнів або місяців перед його повним скасуванням, залежно від потреб конкретного пацієнта.

Виникнення симптомів відміни не означає, що препарат є предметом зловживання або спричиняє залежність, як це має місце у випадку з наркотиками та психотропними речовинами.

Симптоми, які можуть виникати при припиненні лікування пароксетином у дітей та підлітків

В результаті клінічних досліджень у дітей і підлітків небажаних явищ при скасуванні пароксетину становила 32%, тоді як небажаних явищ у групі плацебо становила 24%.

Симптоми скасування пароксетину (емоційна лабільність, в т.ч. суїцидальні думки, суїцидальні спроби, зміни настрою та сльозливість, а також нервозність, запаморочення, нудота та біль у животі) реєструвалися у 2% пацієнтів на тлі зниження дози пароксетину або після його повної відміни і зустрічалися вдвічі частіше, ніж у групі плацебо.

Переломи кісток

За результатами епідеміологічних досліджень ризику переломів кісток виявлено зв'язок переломів кісток із прийомом антидепресантів, включаючи групу СІЗЗС. Ризик спостерігався протягом курсу лікування антидепресантами та був максимальним на початку курсу терапії. Можливість переломів кісток повинна враховуватись при призначенні пароксетину.

Тамоксифен

Деякі дослідження показали, що ефективність тамоксифену, виміряна як відношення рецидиву раку грудей/летальність, зменшується при спільному призначенні з Паксилом, внаслідок необоротного інгібування CYP2D6. Ризик може зростати при спільному призначенні протягом тривалого часу. При лікуванні або профілактиці раку грудей слід розглянути можливість використання альтернативних антидепресантів, які не впливають на CYP2D6 або меншою мірою впливають.

Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами

Клінічний досвід застосування пароксетину свідчить про те, що він не погіршує когнітивні та психомоторні функції. Разом з тим, як і при лікуванні будь-якими іншими психотропними препаратами, пацієнти повинні бути особливо обережними при керуванні автомобілем та роботі з механізмами.

Незважаючи на те, що пароксетин не посилює негативного впливу алкоголю на психомоторні функції, не рекомендується одночасно застосовувати пароксетин та алкоголь.

Лікарська взаємодія

Серотонінергічні препарати

Застосування пароксетину, як і інших препаратів групи СІОЗС, одночасно з серотонінергічними препаратами (включаючи L-триптофан, триптани, трамадол, препарати групи СІОЗС, фентаніл, літій та рослинні засоби, що містять звіробій продірявлений) може викликати ефекти, пов'язані з 5-НТ ( синдром). Застосування пароксетину з інгібіторами МАО (включаючи лінезолід, антибіотик, що трансформується на неселективний інгібітор МАО) протипоказано.

Пімозід

У дослідженні можливості спільного застосування пароксетину та пімозиду в низькій дозі (2 мг одноразово) було зареєстровано підвищення рівня пімозиду. Цей факт пояснюється відомою властивістю пароксетину пригнічувати систему CYP2D6. Внаслідок вузького терапевтичного індексу пімозиду та його відомої здатності подовжувати інтервал QT, спільне застосування пімозиду та пароксетину протипоказано. При використанні зазначених препаратів у комбінації з пароксетином необхідно бути обережними і проводити ретельний клінічний моніторинг.

Ферменти, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів

Метаболізм та фармакокінетика пароксетину можуть змінюватися під впливом індукції або інгібування ферментів, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів.

При використанні пароксетину одночасно інгібітором ферментів, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобівслід оцінити доцільність використання дози пароксетину, що знаходиться в нижній частині діапазону терапевтичних доз. Початкову дозу пароксетину не потрібно коригувати, якщо його застосовують одночасно з препаратом, який є відомим індуктором ферментів, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів (наприклад, карбамазенін, рифампіцин, фенобарбітал, фенітоїн). Будь-яке подальше коригування дози пароксетину має визначатися його клінічними ефектами (переносимість та ефективність).

Фосампренавір/ритонавір

Спільне застосування фосампренавіру/ритонавіру з Паксилом призводило до значного зниження концентрації пароксетину в плазмі.

Будь-яке подальше коригування дози пароксетину має визначатися його клінічними ефектами (переносимість та ефективність).

Проциклідин

Щоденний прийом пароксетину значно підвищує концентрації проциклідину в плазмі крові. При виникненні антихолінергічних ефектів дозу проциклідину слід зменшити.

Протисудомні препарати: карбамазепін, фенітоїн, вальпроат натрію.

Одночасне застосування пароксетину та вказаних препаратів не впливає на їх фармакокінетику та фармакодинаміку у пацієнтів з епілепсією.

Здатність пароксетину пригнічувати фермент CYP2D6

Як і інші антидепресанти, включаючи інші препарати СІОЗС, пароксетин пригнічує печінковий фермент CYP2D6, що відноситься до системи цитохрому Р450. Пригнічення ферменту CYP2D6 може призводити до підвищення концентрацій у плазмі одночасно використовуваних препаратів, які метаболізуються цим ферментом. До таких препаратів відносяться трициклічні антидепресанти (наприклад, амітриптилін, нортриптилін, іміпрамін та дезіпрамін), нейролептики фенотіазинового ряду (перфеназин та тіоридазин), рисперидон, атомоксетин, деякі антиаритмічні засоби класу 1 С (наприклад, пропафенон та флекаїні).

Застосування пароксетину, який пригнічує систему CYP2D6, може призвести до зниження концентрації його активного метаболіту – ендоксифену у плазмі крові, і, як наслідок, знизити ефективність тамоксифену.

Клінічні дослідження показали, що абсорбція та фармакокінетика пароксетину не залежить або практично не залежить (тобто існуюча залежність не потребує зміни дози) від їжі, антацидів, дигоксину, пропранололу, алкоголю (пароксетин не посилює негативний вплив етанолу на психомоторні функції, тим не менше). менше, не рекомендується одночасно приймати пароксетин та алкоголь).

Аналоги лікарського препарату Паксил

Структурні аналоги з діючої речовини:

• Адепрес;
• Актапароксетин;
• Апо Пароксетін;
• Пароксетин;
• Плізил;
• Рексетин;
• Сірестил.

Аналоги з фармакологічній групі(антидепресанти):

• Адепрес;
• Азафен;
• Азону;
• Алвента;
• Амізол;
• Аміксид;
• Амірол;
• Амітриптілін;
• Велаксин;
• Велафакс;
• Венлафаксін;
• Гептор;
• Гептрал;
• Дапфікс;
• Депрекс;
• Депренон;
• Депрім;
• Доксепін;
• Дулоксетин;
• Золофт;
• Іксел;
• Калікста;
• Кломінал;
• Кломіпрамін;
• Коаксил;
• Лайф 600;
• Лайф 900;
• Ленуксин;
• Лерівон;
• Міансан;
• Мірацітол;
• Мірзатін;
• Мірталан;
• Негрустін;
• Нейроплант;
• Ноксібел;
• Опра;
• Піразідол;
• Продеп;
• Прозак;
• Профлузак;
• Ремерон;
• Сєдопрам;
• Стимулотон;
• Триптізол;
• Уморап;
• Феварін;
• Флуоксетин;
• Фрамекс;
• Фторацизін;
• Ципралекс;
• Ципраміл;
• Циталопрам;
• Елівел;
• Ефевелон;
• Ефевелон ретард.

За відсутності аналогів ліків за діючою речовиною, можна перейти за посиланнями нижче на захворювання, від яких допомагає відповідний препарат, та переглянути наявні аналоги з лікувального впливу.

Інструкція

склад препарату

Діюча речовина:пароксетин 20,0 мг у вигляді пароксетину гідрохлориду (гемігідрату 22,8 мг).

Допоміжні речовини:кальцію гідрофосфат дигідрат, натрію крохмальгліколят тип А, магнію стеарат.

Оболонка таблетки:гідроксиметилпропілцелюлоза (гіпромелоза) (Е464), титану діоксид (Е171), поліетиленгліколь 400 (макрогол 400), полісорбат 80.

Опис

Білі двоопуклі таблетки, покриті оболонкою, овальної форми, з гравіюванням «20» з одного боку таблетки і лінією розлому з іншого боку.

Фармакотерапевтична група

Психоаналептичні засоби. Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну.

КодATX: .

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Механізм дії

Пароксетин – потужний та селективний інгібітор зворотного захоплення 5-гідрокситриптаміну (5-НТ, серотонін). Прийнято вважати, що його антидепресивна активність, а також ефективність при лікуванні обсесивно-компульсивного розладу, соціальної фобії, генералізованого тривожного розладу, посттравматичного стресового розладу та панічного розладу обумовлені специфічним пригніченням головного захоплення серотоніну в нейронах.

За своєю хімічною будовою пароксетин відрізняється від трициклічних, тетрациклічних та інших відомих антидепресантів.

Пароксетин має слабкий афінітет до мускаринових холінергічних рецепторів, а дослідження на тваринах показали, що він має лише слабкі антихолінергічні властивості.

Відповідно до виборчої дії пароксетину, дослідження in vitroпоказали, що він, на відміну від трициклічних антидепресантів, має слабкий афінітет до α-1, α-2 та β-адренорецепторів, а також до дофамінових (D2), 5-НТ1-подібних, 5НТ2 і гістамінових (H1) рецепторів. Це відсутність взаємодії з постсинаптичними рецепторами in vitroпідтверджується результатами досліджень in vivo,які продемонстрували відсутність у пароксетину здатності пригнічувати ЦНС та спричиняти артеріальну гіпотензію.

Фармакодинамічні ефекти

Пароксетин не порушує психомоторних функцій і не посилює пригнічуючу дію етанолу на ЦНС.

Як і інші селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), пароксетин спричиняє симптоми надмірної стимуляції 5-НТ-рецепторів при введенні тваринам, які раніше отримували інгібітори моноамінооксидази (МАО) або триптофан.

Дослідження поведінки та змін ЕЕГ продемонстрували, що пароксетин викликає слабкі активуючі ефекти в дозах, що перевищують ті, які потрібні для інгібування зворотного захоплення серотоніну за своєю природою, його активуючі властивості не є "амфетаміноподібними".

Дослідження на тваринах показали, що пароксетин не впливає на серцево-судинну систему. У здорових осіб пароксетин не викликає клінічно значущих змін артеріального тиску, частоти серцевих скорочень та ЕКГ.

Дослідження показали, що, на відміну від антидепресантів, які пригнічують зворотне захоплення норадреналіну, пароксетин має набагато меншу здатність пригнічувати антигіпертензивні ефекти гуанетидину.

При лікуванні депресивних розладів ефективність пароксетину можна порівняти з ефективністю стандартних антидепресантів.

Є дані про те, що пароксетин може показувати хороші результати у пацієнтів, у яких стандартна терапія антидепресантами виявилася неефективною.

Прийом пароксетину вранці не надає несприятливого впливу якість і тривалість сну. Крім того, при прояві ефекту лікування пароксетином сон може покращуватися.

Аналіз суїцидальності у дорослих

Аналіз плацебо-контрольованих досліджень у дорослих, які страждають на психічні захворювання, свідчить про більш високу частоту суїцидальної поведінки у молодих пацієнтів (у віці 18-24 років) на фоні прийому пароксетину порівняно з групою плацебо (2,19% та 0,92% відповідно ). У пацієнтів старших вікових груп збільшення частоти суїцидальної поведінки не спостерігалося. У дорослих усіх вікових груп, які страждають на великий депресивний розлад, спостерігалося збільшення частоти випадків суїцидальної поведінки на фоні лікування пароксетином, порівняно з групою плацебо (0,32% і 0,05%, відповідно); завжди спостерігалися суїцидальні спроби. Однак більшість із цих випадків на фоні прийому пароксетину (8 з 11) було у молодших пацієнтів (див. розділ «Запобіжні заходи»).

Дозозалежний ефект

У дослідженнях фіксування доз пароксетину крива доза ефект була пологою, що свідчить про відсутність переваг щодо ефективності при використанні доз, що перевищують рекомендовані. Однак наявні клінічні дані дозволяють вважати, що для деяких пацієнтів титрування дози у бік збільшення може бути корисним.

Довгострокова ефективність

Довгострокова ефективність пароксетину при лікуванні депресії була продемонстрована у 52-тижневому дослідженні із застосуванням підтримуючої дози з метою профілактики рецидиву. Останній мав місце у 12% пацієнтів, які отримували пароксетин (20-40 мг на добу), порівняно з 28% пацієнтів, які отримували плацебо.

Довгострокова ефективність пароксетину в лікуванні обсесивно-компульсивного розладу вивчалася у трьох 24-тижневих дослідженнях з використанням підтримуючої дози з метою профілактики рецидиву. В одному з цих досліджень були отримані достовірні відмінності у частці пацієнтів, у яких відбувся рецидив, при прийомі пароксетину (38%) та плацебо (59%).

Довгострокова ефективність пароксетину в лікуванні панічного розладу була продемонстрована у 24-тижневому дослідженні із застосуванням підтримуючої дози з метою профілактики рецидиву. Останній стався у 5% пацієнтів, які отримували пароксетин (10-40 мг на добу) та у 30% пацієнтів, які отримували плацебо. Дані результати були підтверджені у 36-тижневому дослідженні із застосуванням підтримуючої дози. Довгострокова ефективність пароксетину при лікуванні соціального тривожного розладу, генералізованого тривожного розладу та посттравматичного стресового розладу не була достатньо продемонстрована.

Побічні реакції у педіатричних клінічних дослідженнях

У короткострокових (тривалістю до 10-12 тижнів) дослідженнях застосування пароксетину у дітей та підлітків спостерігалися такі побічні реакції у не менше ніж 2% пацієнтів та з частотою, що не менше двох разів перевищує частоту появи даних побічних реакцій при застосуванні плацебо: збільшення вираженості суїцидальної поведінки (включаючи суїцидальні спроби та суїцидальні думки), заподіяння шкоди самому собі та підвищена ворожість. Суїцидальні думки та суїцидальні спроби в основному спостерігалися у клінічних випробуваннях у підлітків з великим депресивним розладом. Підвищена ворожість, зокрема, відзначалася в дітей із обсесивно-компульсивним розладом, особливо в дітей віком до 12 років. Додаткові побічні реакції, які частіше спостерігалися у групі пароксетину, ніж у групі плацебо, включали зниження апетиту, тремор, пітливість, гіперкінезію, ажитацію, емоційну лабільність (включаючи плаксивість та коливання настрою).

У дослідженнях з поступовим скасуванням препарату, симптоми, що спостерігаються під час зниження дози або після відміни у не менше ніж 2% пацієнтів і з частотою, що не менше двох разів перевищує частоту появи при отриманні плацебо, включали: емоційну лабільність (включаючи плаксивість, коливання настрою, заподіяння шкоди самому собі, суїцидальні думки і суїцидальні спроби), нервозність, запаморочення, нудоту і біль у животі (див. розділ «Запобіжні заходи»).

У 5 дослідженнях у паралельних групах тривалістю від 8 тижнів до 8 місяців лікування кровотечі, переважно в шкіру та слизові оболонки, спостерігалися у групі пароксетину з частотою 1,74% порівняно з 0,74% у групі плацебо.

Фармакокінетика

Абсорбція. Після прийому внутрішньо пароксетин добре всмоктується та піддається метаболізму першого проходження.

Внаслідок метаболізму першого проходження в системний кровотік надходить менша кількість пароксетину, ніж те, що абсорбується із шлунково-кишкового тракту. У міру збільшення кількості пароксетину в організмі при одноразовому прийомі великих доз або при багаторазовому дозуванні відбувається часткове насичення метаболічного шляху першого проходження та зменшується кліренс пароксетину із плазми. Це призводить до непропорційного підвищення концентрацій пароксетину в плазмі та нестабільності фармакокінетичних параметрів, наслідком чого є нелінійна кінетика. Слід зазначити, однак, що нелінійність зазвичай виражена слабко і спостерігається лише у тих пацієнтів, у яких на фоні прийому низьких доз препарату у плазмі досягаються низькі рівні пароксетину.

Рівнові системні концентрації в плазмі досягаються через 7-14 днів після початку лікування пароксетином, його фармакокінетичні параметри не змінюються під час тривалої терапії.

Розподіл.Пароксетин широко розподіляється в тканинах, і фармакокінетичні розрахунки показують, що в плазмі залишається лише 1% усієї кількості пароксетину, що присутній в організмі. У терапевтичних концентраціях приблизно 95% пароксетину, що знаходиться в плазмі, пов'язано з білками.

Не виявлено кореляції між концентраціями пароксетину в плазмі та його клінічним ефектом (з побічними реакціями та ефективністю).

Метаболізм. Головними метаболітами пароксетину є полярні та кон'юговані продукти окислення та метилювання, які легко видаляються з організму. З огляду на відносну відсутність у цих метаболітів фармакологічної активності дуже малоймовірно, що вони впливають на терапевтичні ефекти пароксетину.

Метаболізм не погіршує здатність пароксетину вибірково інгібувати зворотне захоплення серотоніну.

Елімінація. З сечею в незміненому вигляді виводиться менше 2% прийнятої дози пароксетину, тоді як екскреція метаболітів досягає 64% від дози. Близько 36% дози виділяється з калом, можливо з жовчю; екскреція з калом пароксетину у незмінному вигляді становить менше 1% дози. Таким чином, пароксетин елімінується майже повністю за допомогою метаболізму.

Екскреція метаболітів має двофазний характер: спочатку є результатом метаболізму першого проходження, потім контролюється системною елімінацією пароксетину.

Період напіввиведення пароксетину варіабельний, але зазвичай становить близько 1 доби.

Особливі групи пацієнтів

Літні пацієнти та пацієнти з порушеннями функції нирок/печінки

У пацієнтів похилого віку, пацієнтів з порушеннями функції нирок тяжкого ступеня, а також у пацієнтів з порушеннями функції печінки концентрації пароксетину в плазмі можуть бути підвищені, однак діапазон його концентрацій у плазмі збігається з таким у здорових пацієнтів.

Показання до застосування

Лікування:

– Великого депресивного епізоду

- обсесивно-компульсивного розладу

- Панічного розладу з агорафобією або без неї

- Соціального тривожного розладу та соціальної фобії

- Генералізованого тривожного розладу

- Посттравматичного стресового розладу

Протипоказання

Гіперчутливість до пароксетину або допоміжних речовин. Сполучене застосування пароксетину з інгібіторами моноамінооксидази (МАО). У виняткових ситуаціях лінезолід (антибіотик, що є оборотним невиборчим інгібітором МАО) може застосовуватися у комбінації з пароксетином за умови ретельного спостереження за симптомами серотонінового синдрому та моніторингу артеріального тиску.

Лікування пароксетином можна починати:

– через 2 тижні після припинення прийому необоротних інгібіторів МАО

- мінімум через 24 години після припинення прийому оборотних інгібіторів МАО (наприклад, моклобемід, лінезолід, метилтіонінія хлорид (метиленовий синій), оборотний неселективний інгібітор МАО, що використовується для передопераційної візуалізації).

Лікування інгібіторами МАО можна починати не раніше ніж через тиждень після припинення прийому пароксетину.

Пароксетин не слід призначати у комбінації з тіоридазином, оскільки, як і інші препарати, що пригнічують активність печінкового ферменту CYP450 2D6, пароксетин може підвищувати концентрацію тіоридазину в плазмі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Призначення тіоридазину може призвести до подовження інтервалу QT і пов'язане з цим серйозної шлуночкової аритмії на кшталт torsades de pointes та раптової смерті. Пароксетин не слід призначати у поєднанні з пімозидом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Спосіб застосування та дози

При необхідності таблетку можна розламати навпіл по лінії розлому для одержання половинної дози.

ВЕЛИКИЙ ДЕПРЕСИВНИЙ ЕПІЗОД

Рекомендована доза у дорослих становить 20 мг на добу. Як правило, поліпшення у пацієнтів настає через один тиждень після початку лікування, однак у деяких випадках покращення помітне лише з другого тижня терапії.

Як і при лікуванні будь-якими антидепресантами, слід оцінювати ефективність терапії та за необхідності коригувати дозу пароксетину протягом 3-4 тижнів після початку лікування та надалі залежно від клінічної картини. У деяких пацієнтів при недостатній відповіді на дозу 20 мг можливе поступове підвищення добової дози на 10 мг відповідно до відповіді пацієнта, орієнтуючись на клінічний ефект, до максимальної дози 50 мг на добу.

Пацієнтів з депресією слід лікувати протягом достатнього періоду як мінімум 6 місяців, щоб переконатися, що вони позбулися симптомів.

ОБСЕСІВНО-КОМПУЛЬСІВНЕ РОЗЛАДУ

Рекомендована доза становить 40 мг на добу. Лікування починають із дози 20 мг на добу, яку можна поступово підвищувати на 10 мг до досягнення рекомендованої дози. Якщо через кілька тижнів застосування дози, що рекомендується, спостерігається недостатня відповідь на лікування, доза може бути поступово збільшена до максимальної дози 60 мг на добу.

Необхідно дотримуватись адекватної тривалості терапії (кілька місяців і довше), щоб переконатися, що пацієнти позбулися симптомів.

Низька початкова доза рекомендується для мінімізації можливого посилення симптоматики панічного розладу, що може виникати на початку лікування даного захворювання. Якщо через кілька тижнів застосування дози, що рекомендується, спостерігається недостатня відповідь на лікування, доза може бути поступово збільшена до максимальної дози 60 мг на добу.

Необхідно дотримуватись адекватних термінів терапії (кілька місяців і довше), щоб переконатися, що пацієнти позбулися симптомів.

СОЦІАЛЬНА ТРИВОЖНА РОЗЛАДА / СОЦІАЛЬНА ФОБІЯ

ГЕНЕРАЛІЗОВАНИЙ ТРИВОЖНИЙ РОЗЛАД

Рекомендована доза становить 20 мг на добу. Якщо через кілька тижнів застосування дози, що рекомендується, спостерігається недостатня відповідь на лікування, доза може поступово збільшуватися на 10 мг до максимальної дози 50 мг на добу. Тривале застосування потребує регулярної оцінки.

ПОСТТРАВМАТИЧНЕ СТРЕСОВЕ РОЗЛАДУ

Рекомендована доза становить 20 мг на добу. Якщо через кілька тижнів застосування дози, що рекомендується, спостерігається недостатня відповідь на лікування, доза може поступово збільшуватися на 10 мг до максимальної дози 50 мг на добу. Тривале застосування потребує регулярної оцінки.

ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ

Скасування пароксетину

Слід уникати різкої відміни пароксетину (див. розділ «Запобіжні заходи»).

У клінічних дослідженнях використовувався режим поступового зменшення добової дози на 10 мг на тиждень.

Якщо під час зниження дози або після відміни препарату розвиваються симптоми, що не переносяться, можна розглянути можливість відновлення прийому раніше призначеної дози. Надалі лікар може продовжити зниження дози, але повільнішими темпами.

Окремі групи пацієнтів

Літні пацієнти

У пацієнтів похилого віку концентрації пароксетину в плазмі можуть бути підвищені, проте діапазон його концентрацій у плазмі збігається з таким у молодших пацієнтів.

Діти та підлітки (7–17 років)

Пароксетин не слід застосовувати для лікування дітей та підлітків, оскільки контрольовані клінічні дослідження виявили збільшення ризику суїцидальної поведінки та ворожості на фоні лікування пароксетином. Крім того, у цих дослідженнях ефективність не була продемонстрована належним чином.

Діти віком до 7 років

Застосування пароксетину в дітей віком до 7 років не вивчалося. У зв'язку з тим, що безпека та ефективність застосування пароксетину у даної вікової групи не встановлена, лікарський засіб застосовувати не слід.

Пацієнти з порушеннями функції нирок або печінки

Концентрації пароксетину в плазмі підвищені у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) та у пацієнтів з порушеннями функції печінки. Таким пацієнтам слід призначати дози препарату, що знаходяться у нижній частині діапазону терапевтичних доз.

Побічна дія

Частота та інтенсивність деяких перелічених нижче побічних ефектів пароксетину можуть зменшуватись у міру продовження лікування, і такі ефекти зазвичай не вимагають відміни препарату. Побічні ефекти стратифіковані нижче за системами органів та частотою. Градація частоти наступна: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100 та

Порушення з боку крові та лімфатичної системи

Нечасті:аномальна кровотеча, переважно крововилив у шкіру та слизові оболонки (включаючи синці та гінекологічні кровотечі).

Дуже рідкісні:тромбоцитопенія.

Порушення з боку імунної системи

Дуже рідкісні:тяжкі та потенційно летальні алергічні реакції (включаючи анафілактоїдні реакції та ангіоневротичний набряк).

Ендокринні порушення

Дуже рідкісні:синдром порушення секреції антидіуретичного гормону.

Метаболічні порушення та порушення харчування

Часті:підвищення рівня холестерину; зниження апетиту.

Не часто:зміна контролю глікемії у пацієнтів з діабетом (див. розділ «Запобіжні заходи»).

Рідкісні:гіпонатріємія.

Гіпонатріємія зустрічається переважно у пацієнтів похилого віку і може бути обумовлена ​​синдромом порушення секреції антидіуретичного гормону.

Психічні розлади

Часті:сонливість, безсоння, ажитація, незвичайні сновидіння (включаючи кошмарні сновидіння).

Нечасті:сплутаність свідомості, галюцинації.

Рідкісні:маніакальні реакції, почуття тривоги, деперсоналізація, напади паніки, акатізія.

Частота не відома:суїцидальні думки, суїцидальна поведінка та агресія.

Випадки суїцидальних думок та суїцидальної поведінки реєструвалися під час лікування пароксетином або відразу після відміни препарату.

У ході постмаркетингового спостереження були відзначені випадки агресії.

Ці симптоми можуть бути обумовлені власне захворюванням.

Порушення з боку нервової системи

Часті:запаморочення, тремор, біль голови, порушення концентрації. Нечасті:екстрапірамідні розлади.

Рідкісні:судоми, синдром неспокійних ніг.

Дуже рідкісні:серотоніновий синдром (симптоми можуть включати ажитацію, сплутаність свідомості, посилене потовиділення, галюцинації, гіперрефлексію, міоклонус, тремтіння, тахікардію та тремор).

Є повідомлення про розвиток екстрапірамідної симптоматики, включаючи орофаціальну дистонію, у пацієнтів з порушенням рухових функцій або отримували нейролептики.

Порушення з боку органів зору

Часті:нечіткість зору.

Нечасті:мідріаз (див. розділ «Запобіжні заходи»)

Дуже рідкісні:гостра глаукома.

Порушення зі сторони органу слуху та рівноваги

Частота не відома:шум в вухах.

Порушення з боку серця

Нечасті:синусова тахікардія.

Рідкісні:брадикардія.

Судинні порушення

Нечасті:тимчасове збільшення чи зниження артеріального тиску, постуральна гіпотонія.

Є повідомлення про випадки минущого підвищення або зниження артеріального тиску на фоні лікування пароксетином, зазвичай у пацієнтів із супутньою артеріальною гіпертензієючи почуттям тривоги.

Порушення з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння

Часті:позіхання.

Шлунково-кишкові порушення

Дуже часті:нудота.

Часті:запор, діарея, блювання, сухість у роті.

Дуже рідкісні:шлунково-кишкова кровотеча.

Гепатобіліарні порушення

Рідкісні:підвищення рівня печінкових ферментів

Дуже рідкісні:ураження печінки (такі як гепатит, що іноді супроводжується жовтяницею, та/або печінкова недостатність).

Є повідомлення підвищення рівнів печінкових ферментів. Постмаркетингові повідомлення про ураження печінки (таких як гепатит, іноді з жовтяницею та/або печінкова недостатність) дуже рідкісні. Питання доцільності припинення лікування пароксетином необхідно вирішувати у випадках, коли має місце тривале підвищення показників функціональних печінкових проб.

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини

Часті:пітливість.

Нечасті:шкірні висипання, свербіж.

Дуже рідкісні:тяжкі шкірні реакції (включаючи поліморфну ​​еритему, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз), кропив'янка, реакції фоточутливості.

Порушення з боку нирок та сечового тракту

Нечасті:затримка сечовипускання, нетримання сечі.

Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз

Дуже часті:Сексуальна дисфункція.

Рідкісні:гіперпролактинемія/галакгорея, менструальні порушення(включаючи менорагію, метрорагію, аменорею, що запізнюється менструацію або нерегулярні менструації).

Дуже рідкісні:приапізм.

Порушення з боку м'язово-скелетної системи та сполучної тканини

Рідкісні:артралгія, міалгія.

Епідеміологічні дослідження, в яких брали участь переважно пацієнти віком з 50 років, показали збільшення ризику переломів кісток у пацієнтів, які отримують СІОЗС та трициклічні антидепресанти. Механізм, що призводить до підвищення цього ризику, не відомий.

Загальні порушення та реакції у місці введення

Часті:астенія, збільшення маси тіла.

Дуже рідкісні:периферичні набряки.

Симптоми, що виникають при пприпинення лікування пароксетином

Часті:запаморочення, сенсорні порушення, порушення сну, тривога, біль голови.

Нечасті:ажитація, нудота, тремор, сплутаність свідомості, пітливість, емоційна лабільність, зорові розлади, прискорене серцебиття, діарея, дратівливість.

Припинення лікування пароксетином (особливо різке), як правило, призводить до появи симптомів відміни. Повідомлялося про такі симптоми, як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезії, відчуття розряду електричного струму і шум у вухах), порушення сну (включаючи виражені сновидіння), ажитація або тривога, нудота, тремор, сплутаність свідомості, пітливість, головний біль прискорене серцебиття, емоційна лабільність, дратівливість та зорові розлади.

У більшості пацієнтів ці симптоми є легкими або помірно вираженими і проходять мимовільно, однак у деяких пацієнтів ці симптоми можуть бути важкими та/або тривалими. Тому якщо в лікуванні пароксетином більше немає необхідності, його дозу слід знижувати повільно до повної відміни препарату (див. розділ «Дозування та спосіб застосування» та «Запобіжні заходи»).

Небажані явища, що спостерігалися у клінічних випробуваннях у дітей

Спостерігалися такі побічні ефекти: збільшення суїцидальних особливостей поведінки (включаючи суїцидальні спроби та суїцидальні думки), завдання шкоди самому собі та підвищена ворожість. Суїцидальні думки та суїцидальні спроби в основному спостерігалися у клінічних випробуваннях у підлітків з великим депресивним розладом. Підвищена ворожість відзначалася в дітей із обсессивно-компульсивным розладом, особливо в дітей віком до 12 років.

Також відзначалися зниження апетиту, тремор, пітливість, гіперкінезія, ажитація, емоційна лабільність (включаючи плаксивість та коливання настрою), кровотечі, переважно у шкіру та слизові оболонки.

Симптоми, що спостерігаються після відміни/зниження дози пароксетину: емоційна лабільність (включаючи плаксивість, коливання настрою, завдання шкоди самому собі, суїцидальні думки та суїцидальні спроби), нервозність, запаморочення, нудота і біль у животі).

Інформування про підозрювані побічні реакції

Надання інформації про підозрювані побічні реакції, виявлені після реєстрації, має велике значення, оскільки дозволяє проводити постійний моніторинг балансу користі та ризику лікарського засобу. Повідомити про будь-які підозрювані побічні реакції фахівці галузі охорони здоров'я можуть за допомогою національної системи інформування.

Передозування

Симптоми та ознаки

Наявна інформація про передозування пароксетину свідчить про його широкий діапазон безпеки.

При передозуванні пароксетину, крім симптомів, описаних у розділі "Побічна дія", спостерігаються лихоманка та мимовільні скорочення м'язів

Стан пацієнтів зазвичай нормалізувався без серйозних наслідків навіть за разового прийому доз до 2000 мг. Зрідка описувалися такі явища, як кома та зміни ЕКГ, у дуже рідкісних випадках із летальним кінцем, зазвичай у тих ситуаціях, коли пацієнти приймали пароксетин разом з іншими психотропними препаратами або з алкоголем.

Лікування

Специфічного антидоту пароксетину немає. Лікування має складатися із загальних заходів, які застосовуються при передозуванні будь-яких антидепресантів. Слід розглянути можливість прийняття пацієнтом 20-30 г активованого вугілля протягом кількох годин після передозування зниження абсорбції пароксетину. Показано підтримуючу терапію та частий моніторинг основних фізіологічних показників.

Лікування пацієнта має проводитись відповідно до клінічної картини.

Запобіжні заходи

Лікування пароксетином слід з обережністю розпочинати через 2 тижні після припинення прийому незворотних інгібіторів МАО, або через 24 години після припинення прийому оборотних інгібіторів МАО. Дозу пароксетину слід поступово збільшувати до досягнення оптимальної відповіді на лікування (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Застосування у дітей та підлітків (молодше 18 років)

Пароксетин не слід застосовувати у дітей та підлітків молодше 18 років.

У клінічних дослідженнях небажані явища, пов'язані із суїцидальними спробами та суїцидальними думками, ворожістю (переважно агресія, девіантна поведінка та гнівливість), частіше спостерігалися у дітей та підлітків, які отримували антидепресанти, ніж у пацієнтів цієї вікової групи, які отримували плацебо. Якщо, виходячи з клінічної необхідності, рішення про лікування все-таки прийнято, пацієнти повинні ретельно моніторуватися щодо виникнення суїцидальних симптомів. В даний час немає даних про довгострокову безпеку пароксетину для дітей та підлітків, які стосувалися б впливу цього препарату на ріст, дозрівання, когнітивний та поведінковий розвиток.

Клінічне погіршення та суїцидальний ризик у дорослих

Пацієнти з депресією схильні до підвищеного ризику суїцидальних думок, суїцидальної поведінки та заподіяння шкоди самому собі. Цей ризик зберігається доти, доки буде досягнуто виражена ремісія. Поліпшення стану пацієнта може бути відсутнім у перші тижні лікування і більше, і тому за пацієнтом необхідно уважно спостерігати до усунення стану. Клінічний досвід застосування всіх антидепресантів показує, що ризик суїциду може збільшуватись на ранніх стадіях одужання.

Інші психічні розлади, на лікування яких використовують пароксетин, також можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком суїцидальної поведінки. Крім того, ці розлади можуть являти собою коморбідні стани, що супроводжують великий депресивний розлад. Тому при лікуванні пацієнтів, які страждають на інші психічні порушення, слід дотримуватися тих же запобіжних заходів, що і при лікуванні великого депресивного розладу.

Найбільший ризик суїцидальних думок або суїцидальних спроб наражаються на пацієнтів, які мають в анамнезі суїцидальну поведінку або суїцидальні думки, а також пацієнтів з вираженими суїцидальними думками до початку лікування, і тому всім їм необхідно приділяти особливу увагу під час лікування. Мета-аналіз проведених плацебо-контрольованих досліджень у дорослих, які страждають на психічні захворювання, свідчить про збільшення частоти суїцидальної поведінки у молодих пацієнтів віком до 25 років на фоні прийому антидепресантів у порівнянні з плацебо.

Лікування пацієнтів, і особливо пацієнтів із групи підвищеного ризику, має відбуватися під ретельним наглядом, особливо на початку лікування та під час зміни дози препарату. Пацієнти (і ті, хто їх доглядає) повинні бути попереджені про необхідність стежити за появою ознак погіршення клінічного стану, появою суїцидальних думок/суїцидальної поведінки, незвичайних змін у поведінці. У разі виникнення цих симптомів необхідно негайно звернутися по медичну допомогу.

Акатізія/психомоторне збудження

Застосування пароксетину може супроводжуватися виникненням акатизії, що проявляється почуттям внутрішнього занепокоєння та психомоторного збудження, коли пацієнт не може спокійно сидіти або стояти, що зазвичай пов'язане із суб'єктивним дискомфортом. Ймовірність виникнення акатизії найвища у перші кілька тижнів лікування. У разі виникнення зазначених симптомів збільшення дози може призвести до погіршення стану.

Серотоніновий синдром/злоякісний нейролептичний синдром

У поодиноких випадках на фоні лікування пароксетином може виникнути серотоніновий синдром або симптоматика, подібна до злоякісного нейролептичного синдрому, особливо, якщо пароксетин використовують у комбінації з іншими серотонінергічними препаратами та/або нейролептиками. Ці синдроми становлять потенційну загрозу життю, і тому лікування пароксетином необхідно припинити у разі виникнення даних явищ (вони характеризуються групами таких симптомів, як гіпертермія, м'язова ригідність, міоклонус; вегетативні розлади з можливими швидкими змінами показників життєвоважних функцій; , дратівливість, вкрай важку ажитацію, що прогресує до делірію та коми) розпочати підтримуючу симптоматичну терапію. Пароксетин не повинен призначатися у комбінації з попередниками серотоніну (такими як L-триптофан, окситриптан) у зв'язку з ризиком розвитку серотонінергічного синдрому (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Манія

Як і при застосуванні інших антидепресантів, пароксетин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі манію. Прийом пароксетину повинен бути припинений у будь-якого пацієнта, який вступає до маніакальної фази.

Порушення функції нирок або печінки

Діабет

У хворих з цукровим діабетом застосування СІЗЗЗ може призвести до зміни контролю глікемії. Можливе коригування дози інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних засобів. Крім того, деякі дослідження дають підстави припустити, що спільне застосування пароксетину та правастину може призводити до збільшення рівня глюкози в крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).

Епілепсія

Як і інші антидепресанти, пароксетин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з епілепсією.

Судомні напади

Частота судомних нападів у пацієнтів, які приймають пароксетин, не перевищує 0,1%. У разі виникнення судомного нападу лікування пароксетином слід припинити.

Електросудомна терапія

Є обмежений клінічний досвід одночасного застосування пароксетину та електросудомної терапії.

Глаукома

Як і інші препарати групи СІОЗС, пароксетин може спричинити мідріаз, і його слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із закритокутовою глаукомою або з глаукомою в анамнезі.

Захворювання серця

При лікуванні пацієнтів із захворюваннями серця слід дотримуватися звичайних запобіжних заходів.

Гіпонатріємія

У поодиноких випадках застосування пароксетину, в основному літніх пацієнтів, повідомлялося про розвиток гіпонатремії. Обережність слід також дотримуватись у пацієнтів з підвищеним ризиком гіпонатріємії внаслідок застосування супутніх препаратівта у пацієнтів з цирозом. Гіпонатріємія зазвичай нівелюється після відміни пароксетину.

Кровотечі

Є повідомлення про крововилив у шкіру та слизові оболонки (таких як екхімози та пурпуру), а також шлунково-кишкових та гінекологічних кровотечах у пацієнтів, які застосовують СІОЗС. Літні пацієнти можуть наражатися на підвищений ризик розвитку кровотеч неменструального характеру.

Тому пароксетин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які одночасно отримують пероральні антикоагулянти, препарати, що впливають на функцію тромбоцитів, або інші препарати, що підвищують ризик кровотеч (атипові нейролептики, такі як клозапін, фенотіазини, ацетилсаліцилова кислота, , більшість трициклічних антидепресантів), а також у пацієнтів із кровотечами в анамнезі та у пацієнтів із захворюваннями, що схильні до кровотеч (див. розділ «Побічна дія»).

Взаємодія з тамоксифеном

Застосування пароксетину, сильного інгібітора CYP2D6, може призвести до зниження концентрації ендоксифену, одного з найважливіших активних метаболітів тамоксифену. Тому, по можливості, слід уникати застосування пароксетину в ході лікування тамоксифеном.

Симптоми, які можуть виникати під час припинення лікування пароксетином

При припиненні лікування пароксетином, особливо при різкому припиненні часто виникають симптоми відміни. У клінічних дослідженнях зустрічальність небажаних явищ при відміні пароксетину складала 30%, тоді як зустрічальність небажаних явищ у групі плацебо складала 20%. Виникнення симптомів відміни не означає, що препарат є предметом зловживання або спричиняє залежність.

Ризик виникнення симптомів відміни залежить від різних факторів, включаючи тривалість лікування, прийняту дозу препарату та швидкість зниження дози.

Описані такі симптоми скасування, як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезії, відчуття удару електричним струмом і шум у вухах), порушення сну (включаючи яскраві сни), ажитація або тривога, нудота, тремор, сплутаність свідомості, пітливість, головний біль, ди прискорене серцебиття, дратівливість, емоційна лабільність, зорові розлади. Зазвичай ці симптоми виражені слабо або помірно, але деякі пацієнти можуть бути важкими. Зазвичай вони виникають у перші кілька днів після припинення лікування, однак є дуже рідкісні повідомлення про їхнє виникнення у пацієнтів, які ненавмисно пропустили прийом препарату. Як правило, ці симптоми проходять спонтанно та зникають протягом двох тижнів, але у деяких пацієнтів вони можуть тривати довше (два-три місяці та більше). Рекомендується знижувати дозу пароксетину поступово протягом декількох тижнів або місяців, залежно від потреб конкретного пацієнта.

Переломи кісток

За результатами епідеміологічних досліджень ризику переломів кісток виявлено зв'язок такого ризику з прийомом антидепресантів, включаючи групу СІЗЗС. Ризик має місце протягом курсу лікування антидепресантами та є максимальним на його початкових етапах. Можливість переломів кісток повинна враховуватись при призначенні пароксетину.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші видивзаємодій

Серотонінергічні препарати:

Застосування пароксетину, як і інших препаратів групи СІОЗС, одночасно із серотонінергічними препаратами може викликати ефекти, пов'язані з 5-НТ (серотоніновий синдром). При застосуванні серотонінергічних препаратів (включаючи L-триптофан, триптани, трамадол, лінезолід, метилтіонінія хлорид (метиленовий блакитний), препарати групи СІОЗС, петидин, літій та рослинні засоби, що містять звіробій продірявлений) у комбінації з пароксетином . Слід бути обережними при сумісному застосуванні з фентанілом, що використовується при загальній анестезії або при лікуванні хронічних болів. Застосування пароксетину з інгібіторами МАО протипоказане через ризик серотонінового синдрому.

Пімозід:

У дослідженні спільного застосування пароксетину (у дозі 60 мг) та пімозиду у низькій дозі (2 мг одноразово) було зареєстровано підвищення рівня пімозиду, в середньому у 2,5 рази. Цей факт пояснюється відомою властивістю пароксетину пригнічувати CYP2D6. Внаслідок вузького терапевтичного індексу пімозиду та його відомої здатності подовжувати інтервал QT спільне застосування пімозиду та пароксетину протипоказано.

Ферменти, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів:Метаболізм та фармакокінетика пароксетину можуть змінюватися під впливом індукції або інгібування ферментів, що беруть участь у його метаболізмі.

При використанні пароксетину одночасно з відомим інгібітором таких ферментів слід розглянути використання пароксетину у дозах, що знаходяться у нижній частині діапазону терапевтичних доз. Початкову дозу коригувати не потрібно, якщо його застосовують одночасно з відомим індуктором ферментів (наприклад, карбамазепін, рифампіцин, фенобарбітал, фенітоїн), або з фосампренавіром/ритонавіром. Будь-яке коригування дози пароксетину (після початку або припинення прийому індуктора ферментів) має визначатися його клінічними ефектами (переносимістю та ефективністю).

Нейром'язові блокатори:

Препарати групи СІОЗС можуть знижувати активність холінестерази в плазмі, що призводить до більш тривалої нейром'язової блокуючої активності мівакурію та суксаметонію.

Фосампренавір/ритонавір:

Спільне застосування фосампренавіру/ритонавіру 700/100 мг двічі на добу з пароксетином 20 мг/добу здоровими добровольцями протягом 10 днів призводило до значного зниження концентрації пароксетину в плазмі крові приблизно на 55%, у той час як плазмові рівні зі значеннями, що спостерігаються в інших дослідженнях, що вказує на те, що пароксетин не впливав на метаболізм фосампренавіру/ритонавіру. Дані про довгострокове (більше 10 днів) сумісне застосування пароксетину та фосампренавіру/ритонавіру відсутні.

Проциклідин:

Щоденний прийом пароксетину значно підвищує концентрації проциклідину в плазмі крові. При виникненні антихолінергічних ефектів дозу проциклідину слід зменшити.

Протисудомні препарати:Одночасне застосування пароксетину та карбамазепіну, фенітоїну або вальпроату натрію не впливає на їх фармакокінетику та фармакодинаміку у пацієнтів з епілепсією.

Здатність пароксетину пригнічувати ферментCYP2D6

Як і інші антидепресанти, включаючи інші СІГЗЗ, пароксетин пригнічує печінковий фермент CYP2D6, що відноситься до системи цитохрому Р450. Пригнічення ферменту CYP2D6 може призводити до підвищення концентрацій у плазмі одночасно використовуваних препаратів, які метаболізуються цим ферментом. До таких препаратів відносяться трициклічні антидепресанти (наприклад, кломіпрамін, нортриптилін та дезіпрамін), нейролептики фенотіазинового ряду (перфеназин та тіоридазин), рисперидон, атомоксетин, деякі антиаритмічні засоби класу 1с (наприклад, пропафенон та флекаїнід) та метопропро. Не рекомендується застосовувати пароксетин одночасно з метопрололом при серцевій недостатності внаслідок вузького терапевтичного індексу метопрололу під час застосування за даним показанням.

У літературних джерелах повідомлялося про фармакокінетичну взаємодію між інгібіторами CYP2D6 і тамоксифеном, що призводило до зниження плазмових рівнів одного з більш активних формтамоксифену, ендоксифену, на 65-75%. Про зниження ефективності тамоксифену повідомлялося при сумісному застосуванні з деякими антидепресантами групи СІЗЗС. Оскільки зниження ефективності тамоксифену виключити не можна, його спільного застосування з потужними інгібіторами CYP2D6 (включаючи пароксетин) по можливості слід уникати.

Алкоголь

Як і при застосуванні інших психотропних лікарських засобів, пацієнтів, які отримують пароксетин, необхідно попередити необхідність уникати вживання алкоголю.

Пероральний антикоагулянты

Існує ймовірність фармакодинамічної взаємодії між пароксетином та пероральними антикоагулянтами. Спільне призначення пароксетину та пероральних антикоагулянтів може призводити до збільшення антикоагулянтної активності крові та підвищеного ризику кровотеч. Тому пароксентин слід з обережністю застосовувати у пацієнтів, які перебувають на лікуванні пероральними антикоагулянтами.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ)іацетилсаліцилова кислота, інші антиагреганти

Існує ймовірність фармакодинамічної взаємодії між пароксетином та НПЗЗ/ацетилсаліцилової кислотою. Одночасне застосування пароксетину та НПЗЗ/ацетилсаліцилової кислоти може призвести до збільшення ризику кровотеч. Препарати групи СІОЗС слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які одночасно отримують пероральні антикоагулянти, препарати, що впливають на функцію тромбоцитів або підвищують ризик кровотеч (атипові нейролептики, такі як клозапін, фенотіазини, ацетилсаліцилова кислота, НПВС, , а також у пацієнтів з порушеннями згортання крові в анамнезі або за інших умов, що призводять до кровотечі.

Правастатин

У ході досліджень спостерігалася взаємодія між пароксетином та правастатином, що дозволяє припустити, що спільне застосування цих препаратів може призводити до підвищення рівня глюкози у крові. У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують пароксетин та правастатин, може знадобитися корекція дози перорального гіпоглікемічного засобу та/або інсуліну (див. розділ «Заходи безпеки»).

Застосування при вагітності та лактації

Деякі епідеміологічні дослідження виявили збільшення ризику вроджених аномалій, зокрема серцево-судинної системи (наприклад, дефекти міжшлуночкової та міжпередсердної перегородок), пов'язаних із прийомом пароксетину під час першого триместру вагітності. Механізм не відомий. За даними, зустрічність дефектів серцево-судинної системи при застосуванні пароксетину під час вагітності становить менше 2/100, тоді як очікувана зустрічальність таких дефектів у загальній популяції приблизно дорівнює 1/100 новонароджених.

Пароксетин слід використовувати під час вагітності лише за наявності строгих показань. Лікарю необхідно розглядати можливість альтернативного лікування вагітних або планують вагітність жінок. Під час вагітності слід уникати різкої відміни пароксетину.

Необхідно особливо уважно спостерігати за станом здоров'я тих новонароджених, матері яких приймали пароксетин на пізніх термінах вагітності, зокрема у третьому триместрі.

При прийомі пароксетину матерями на пізніх стадіях вагітності у новонароджених можуть спостерігатися наступні симптоми: респіраторний дистрес-синдром, ціаноз, апное, судомні напади, нестабільність температури, труднощі з годуванням, блювання, гіпоглікемія, гіпертонія, гіпотонія, гіперрефлексія, збудження , летаргія, постійний плач, сонливість та проблеми зі сном. Симптоми можуть бути спричинені серотонінергічними ефектами або бути проявом симптомів відміни. У більшості випадків описані ускладнення виникали відразу після пологів або незабаром після них.

За даними епідеміологічних досліджень, прийом препаратів групи СІОЗС під час вагітності, зокрема, на пізніх термінах вагітності, пов'язаний зі збільшенням ризику розвитку легеневої гіпертензії новонароджених. Ризик, що спостерігався, становив приблизно 5 випадків на 1000 вагітностей. У загальній популяції ризик становить 1-2 випадки на 1000 випадків вагітності.

Дослідження на тваринах виявили репродуктивну токсичність пароксетину, проте не виявили шкідливого впливу на вагітність, ембріональний/фетальний розвиток, пологи або післяпологовий розвиток.

У грудне молоко проникають незначні кількості пароксетину. За даними опублікованих досліджень, сироваткові концентрації пароксетину у немовлят, що вигодовуються грудним молоком, не визначалися.

Дослідження на тваринах показали, що пароксетин може впливати на якість насіннєвої рідини. Дані дослідження in vitro людського матеріалу свідчать про можливий вплив на якість сперми, проте повідомлення, що надходили після застосування ряду СІЗЗЗ (включаючи пароксетин) вказують, що вплив на якість сперми є оборотним.

Впливу на фертильність у людини досі не спостерігалося.

Вплив на здатність керувати автомобілем та/або іншими механізмами

Клінічний досвід застосування пароксетину свідчить про те, що він не погіршує когнітивні та психомоторні функції. Разом з тим, як і при лікуванні будь-якими іншими психотропними препаратами, пацієнти повинні бути особливо обережними при керуванні автомобілем та роботі з механізмами.

Незважаючи на те, що пароксетин не посилює негативний вплив алкоголю на мислення та психомоторні функції, одночасне застосування пароксетину та алкоголю не рекомендується.

Форма випуску

По 10 таблеток у блістери із ПВХ/алюмінієвої фольги/паперу. По 3 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.

Термінпридатності

3 роки. Не використовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання

При температурі не вище 30 °C у недоступному для дітей місці.

Умови відпустки з аптек

За рецептом.

ВИРОБНИК.

ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалз СА, Польща /GlaxoSmithKline Pharmaceuticals SA, Poland

Юридична адреса:

Познань, 60-322, вул. Грюнвальдська 189, Польща / Ul. Grunwaldzka, 189, 60-322, Познан, Польща

За додатковою інформацією звертатись за адресою:

Представництво ТОВ «GlaxoSmithKline Export Limited» (Великобританія) у Республіці Білорусь

Мінськ, вул. Воронянського 7А, офіс 400

Тел.: + 375 17213 20 16; факс + 375 17 213 18 66

ПАКСИЛ є товарним знаком групи компаній GSK.