Як усе почалося?
У мене був хлопець, я з ним давно зустрічалася, причому дуже давно – понад чотири роки, але за останній рік наших з ним стосунків, я зрозуміла, що почуттів до нього у мене зовсім немає. І я почала йому зраджувати, спочатку був один хлопець, потім з'явився ще один, тільки не хлопець, а чоловік, і я здається навіть думала, що закохалася в нього, були часті зустрічі, він дарував подарунки, але у нього була дружина, я весь час психовала з цього приводу, про що йому говорила, він мені відповідав, що це його сім'я і він її ніколи не покине, згодом довелося з цим змиритися і прийняти його такого, який він є, все розвивалося глобально! Ми вже не могли один без одного, від зустрічей просто зводило голову. Було важко стримуватися на людях, адже ми були просто колегами. Це тривало майже рік. Мій «цивільний чоловік», підозрював мене звичайно, але у мене виходило все згладжувати, він відчував що я охолонула, та я і не приховувала цього зовсім. Я поставила бар'єр для себе, я знала що він ніколи не буде моїм і я вже не відчувала до нього того, що було раніше, а в нього навпаки, він вже зовсім став мене долати дзвінками, зустрічами, мені це було зовсім не потрібно, адже я вже в собі вбила це почуття прихильності і я стала до нього холодна, він уже був готовий покинути дружину і піти до мене! Я йому сказала, що вже надто пізно і я не стою цих жертв. . . чому раптом я стала такою холодною? Та тому, що з'явився інший – ВІН! Ми теж разом працюємо і вийшло так, що наше спілкування стало тіснішим, ну ми багато часу проводили разом, їздили у відрядження в інше місто, веселилися, сміялися, нічого більшого. В одну з таких поїздок, він мене відвіз додому, було вже пізно, близько 3-ї ночі, мого чоловіка не було вдома, він написав смс з проханням зустрітися, я сказала що вже надто пізно і настав час лягати спати. Але насправді я була дуже рада його повідомленню! Наступного дня ми зустрілися ввечері, як звичайно ми просто спілкувалися, сміялися, і звичайно ми поцілувалися! Було чудово, потім ми зустрілися ще кілька разів, і ми мали перший секс! Це було незабутньо! Він справді намагався, все було добре. На роботі ми поводилися як ні в чому не бувало. Я поїхала на сесію, ми не бачилися два тижні, кожен день телефонували, по приїзду я покинула свого чоловіка і сказала що так більше не може продовжуватися, що жити у брехні та зраді далі я не можу. Було шкода його, адже він мене любив, причому по-справжньому! Як ще ніхто! Мої зустрічі з НИМ продовжилися, але знову перешкода – у нього дівчина, з якою він уже понад 5 років! Я з нею познайомилася, ми почали спілкуватися з нею, вона мені постійно розповідала як вони сваряться, миряться і т.п. і сама то я не краще поводилася по відношенню до неї. Я постійно ЕМУ говорила, що мені дуже складно ось так от ділити його ще з ким то, ВІН говорив, що не любить її, але не кидав її. Я намагалася змиритися, але не виходило. Ми зустрічалися таємно, пізно ввечері ВІН приїжджав і ми їздили за місто, потім ВІН став приїжджати до мене додому, ми проводили вечори з ним разом, дивилися фільми, шаленіли і просто засинали, рано вранці ВІН їхав від мене. Я мучилася, від того, що його дівчина при цьому ні куди не пропадала, вона як була, так і є. Новий рік. Я поїхала додому. Він писав, дзвонив, а я…. я була вдома, мені було весело і спокійно, я гуляла і веселилася, я не повинна була перед ним виправдовуватися, адже весь цей час він був з нею. По приїзді, я вирішила, що вистачить вже цих непотрібних зустрічей. Я йому сказав що наше спілкування з ним закінчується, було тяжко, але все-таки наважилася. Минуло два дні, він почав писати, дзвонити, каже що не може без мене. Я взяла трубку, ВІН приїхав, і знову цей вир. Знову все по колу. Все так само. Минуло два місяці. По роботі мене переводять в інше місто, я йому сказала що їду і більше не приїду. Він був шокований і сказав що приїде до мене. Я поїхала. Ми телефонували. Дівчина його писала мені про те, що їхні стосунки зовсім зійшли нанівець. Я була насправді рада. Я домовилася про його переведення до мене до міста. Він приїхав. Через пару днів його дівчина стала мені писати про те, як я можу ось так з ним жити? ВІН виходить їй до останнього ні чого не говорив! І коли приїхав також! Почали жити разом. Начебто нормально. Але для себе я ні як не зрозумію чи потрібний він мені чи ні. Я знаю, що зараз він з нею знову спілкується, телефонує, вона іноді мені пише про це. Я йому влаштовую скандали з цього приводу. Насправді я думаю що відчуваю його, ну або моя інтуїція така сильна мені підказує про те, що ВІН не щирий до мене. Тому й сама я належу до нього з обережністю, бо поранити себе більше не хочу. Всі довкола твердять, що ВІН мені не пара, та й сама я це розумію. Але чомусь продовжую бути з ним і терплю, прощаю. . . Напевно, я боюся залишитися одна в чужому місті. Просто я сиділа, думала, ось якби я була вдома, я б навіть ні хвилини не парилася з цього приводу, та й, напевно, ніколи не зайнялася б таким гемороєм. А тут. . . ось так виходить. Мені кажуть – обернись, можливо, твоє щастя ходить десь поруч, а я…. я не хочу дивитися на всі боки. Я не можу зрозуміти себе